Ба-ла-кла-ва!
Балаклава — старе місто (йому близько 3500 років), засноване греками, які жили там до 30-х років минулого століття, але були виселені радянським урядом. Місто розташоване на перетині двох природних утворень: прекрасних гір і, звичайно ж, моря. Вибравши таке місце для передбачуваного відпочинку, будь-який турист, як мінімум, не помилиться. Знайти тимчасове житло тут можна, знявши за попереднім дзвінком номер у комфортабельному маленькому готелі, або зняти кімнату у місцевих жителів. Але справжні «гурмани» вважають за краще розбивати намети безпосередньо біля моря. Витончений білий катер, у трюмі якого затишно розташовуються велике ліжко і холодильник, при двосторонній домовленості капітана і бажаючих вивезе у відкрите море, коли вже не видно берега і ледве помітний вхід у бухту, і тільки море неймовірної, небаченої глибини пропонує свої водні простори, які іскряться на сонці для купання.
При бажанні дану процедуру (занурення у воду) можна здійснити на маленьких пляжиках, розташованих у міжгір’ї між скелями, утвореними у своїй більшості внаслідок виверження вулкана і покритих найдрібнішою галькою, по якій неможливо ходити босоніж. Правда, у часи приливу ці пляжики перестають існувати.
Любителів екзотичного купання у нічний час чекає прекрасна можливість швидко пройти інструктаж, приступити до занурення у темні глибини і спробувати божевільні відчуття зустрічі з іншим світом, іншою реальністю, котра живе самостійним і дуже цікавим життям.
Тут же. На пляжі, серед скель, можна влаштувати романтичну вечерю із заздалегідь привезених на катері продуктів або наловлених дрібних морських мешканців, а потім влаштуватися на ніч у мішках на надувних матрацах.
Якщо ти — любитель більш гострих відчуттів, у тебе є можливість здійснити стрибок з парашутом у воду, причому «гострі» розпочинаються з моменту одягання гідрокостюма у сорокаградусну спеку і вислуховування у такому одязі тривалого інструктажу в n-й раз. Але заради кульмінації — процесу паріння, хоч і недовгого для першого разу — це все і пророблялося. Ну, а потім вже усвідомлення досконалого приводить до стану, близького до ейфорії.
А чого варті подорожі горами і скелями до Генуезької фортеці!
Спробувавши це все, незалежно від тривалості перебування, приходить відчуття спорідненості твоєї з цим місцем. Неможливо не полюбити цих самодостатніх, що володіють могутньою енергетикою велетнів, які викликають покору і благоговіння перед величчю природи, і в якийсь момент відбувається ніби стирання кордонів між тобою і всім, що відбувається; заразившись спокоєм і безмовністю цього місця, ти ніби і сам виростаєш і стаєш однією з круч. А через якийсь час перестаєш відчувати здивування, як у перші дні, настільки сильно відчуваєш упевненість і силу місцевих людей, що провели у цих місцях набагато більше часу, ніж ти, а щирість усмішок на їх обличчях і блиск очей настільки вражає і заражає, що самому хочеться відразу стати таким. Наприклад, простий немолодий чоловік, керуючи прогулянковим човном і випадково опинившись у ролі «гіда», настільки захоплююче, емоційно і красномовно описував природні багатства, які попадалися на шляху, що так не напише поет у період своєї закоханості. Тут живуть люди з філософією дзэн всередині, хоч самі цього не знають, та їм це і не потрібно. Казкарі, що дарують казку і самі є її персонажами.
А постійний, цілодобовий тріск цикад, який чути навіть під час купання, спричиняє відчуття тремтіння повітря ніби від кайфу, що приводить до стану безмовності і всепоглинаючої радості. Час, проведений у цих місцях, неможливо відновити у пам’яті, як години й дні, і проаналізувати — все виливається у суцільну радість і щастя.
Ба-ла-кла-ва — звучить як мантра. Мантра про любов. Або, як співає Гребенщиков, «какое маленькое сердце, и как много любви». Їдеш, але частинка серця залишається у Балаклаві, й навпаки — частина Балаклави завжди у серці.
