«МЕРЕЖЕВА» ПСИХОТЕРАПIЯ

МІСЦЕ ЗУСТРІЧІ І ВИБІР ПЕРСОНАЖА

Все начебто просто. Інтернет скорочує відстані та об’єднує людей з однаковими цілями. Навіть у далеко недосконалому українському сегменті можна знайти цілком пристойне «місце зустрічі». Наприклад, на запит «знайомства» шукач видає 148 сайтів, серед яких безліч так званих чатів, які передбачають «реальне» спілкування у реальному часі. Для цього необхідно вигадати собі комп’ютерний псевдонім («нік») і розповісти декілька слів про себе. Після цієї процедури перед очима з’являється два віконця, отримання естетичного задоволення від спостереження за якими вже залежить від кожного сайта, але загалом суть того, що відбувається, не міняється. Є список людей, які на даний момент присутні у цьому чаті. Для новаків виглядає він, звичайно, трохи дивно. Адже спілкуватися доведеться, скажімо, з Удавом, Зорро, Янголом чи Нахабою. При цьому, вибравши потрібний «персонаж», можна листуватися з ним як під наглядом громадськості, тобто всіх присутніх у чаті, так і в приватному порядку. Але спостереження показали, що загалом ті, хто спілкується, свій інтелект показувати не поспішають, — найчастіше це безглузда причіпка до слів чи обговорення якого-небудь заходу. Бувають, безумовно, і винятки, особливо якщо це чати тематичні та присвячені якій-небудь галузі наукових знань. Тоді тут обговорюється навіть філософія Хайдеггера, і при цьому поспілкуватися можна як зі студентом- першокурсником, так і з іменитим професором.

Дещо нагадує «чатівське» спілкування програма комутації ICQ, або по-народному «аська». Вона є своєрідним синтезом чата й електронної пошти. Такий же список, як у чаті, але лише з тією поправкою, що формується він самостійно, і щоб отримати звісточку, треба надіслати листа електронною поштою.

ВІРТУАЛЬНІ ШЛЮБНІ АГЕНТСТВА

Чимала кількість сайтів, які з’являються після запиту «знайомство», присвячені романтичним знайомствам, тобто це свого роду віртуальні шлюбні агентства. Переважно «нареченими» виступають українські дівчата, женихами — суцільно іноземці, тому деякі з таких сайтів навіть не мають російсько- чи україномовної версії. Є, звичайно, і винятки. Наприклад, сервер знайомств по Україні www.whereareyou.hipermart.net пропонує велику анкету, в якій треба вказати про себе практично все — від ваги і кольору волосся до слова-паразита та улюбленої цитати. Зовсім по-науковому до питання знайомств підходить сайт www.your-ideal.com, який навіть публікує статистику, згідно з якою із тих, хто відвідав сайт, для серйозних стосунків шукають одне одного 51% осіб, для шлюбу — 9%, для дружби — 13%. Переважно жінки шукають чоловіка (53%), а чоловік шукає жінку лише в 44% випадків. Багато з тих, хто познайомився через Інтернет, все-таки вважають за краще зустрітися, як кажуть, «вживу», а не тільки у віртуальному просторі.

Однак так відбувається не завжди. У результаті люди починають допізна засиджуватися перед екраном монітора чи схоплюватися вночі і бігти у чат, щоб побачити хоч декілька рядків, написаних на своє ім’я. Така поведінка, м’яко кажучи, дивує. Адже, на перший погляд, реальне життя залишається збоку. А віртуальне може запропонувати не більш ніж цікаву «тусовку», нові знайомства — своєрідну емоційну приправу до буднів. Але, наприклад, у США й у Великій Британії вже вагомою причиною розлучення стає комп’ютерна зрада, а анекдоти про те, що чоловік, запустивши ICQ дружини, прочитав history message, впевнено витісняють горезвісний початок «повернувся з відрядження»...

Я-РЕАЛЬНЕ — Я-ІДЕАЛЬНЕ

У подібних випадках саме відстань стає першою причиною того, що зустрітися з «ідеалом» не уявляється можливим. Тоді одне за одним відсилаються повідомлення, враховуючи, що словами, як відомо, передається не більше 10% інформації. Бажання ж сказати якнайбільше примушує повністю переміститися у світ ірреальний, який у такому вигляді не може повноцінно співіснувати з реальним. Психологи на цю проблему дивляться неоднозначно, говорячи: все добре в міру. Як вважає кандидат психологічних наук Наталія Бастун, спочатку Інтернет — це своєрідна психотерапія, яка полягає в тому, що людина починає грати в гру Я-реальне — Я-ідеальне. Останнє він проектує у Мережі та бачить себе і свою поведінку такими, якими він хоче. Дуже часто, на думку психолога, «нік» і є тим вербалізованим ідеалом. Тобто, якщо це, наприклад, який-небудь відомий персонаж, то це означає, що людина, яка його вибрала, асоціює себе з цим образом. Психотерапію можна назвати вдалою, якщо Я-ідеальне переміщається в реальний світ, і Інтернет стає тільки каталізатором цього процесу.

Крім цього, на думку Наталії Бастун, Інтернет — це ще й тренінг комунікативності. Закомплексована людина вчиться спілкуватися, а те, що її ніхто не бачить, знімає нервове напруження, позбавляє від страху бути неправильно зрозумілим та оціненим з негативного боку. У реальному світі добитися влади набагато складніше, ніж у Мережі, і нереалізована енергія комунікативності знаходить місце серед комп’ютерних імпульсів. Ситуацію «віртуального кохання» кандидат психологічних наук Ірина Головнева називає ерзацем життя, коли дійсно відбувається зміщення реального і віртуального. Останнє, безумовно, виграє, і людина отримує масу проблем у реальному житті. Психологи навіть виділяють категорію людей, так званих потенційних інтернетівських дон жуанів як серед чоловіків, так і серед жінок. Переважно, на їхню думку, це люди інтравертовані, тобто замкнені, дуже мрійливі та сором’язливі.

ОБІЙДЕМОСЯ БЕЗ УСМІШОК?

У тому ж Інтернеті можна знайти і життєві історії, в яких «шукачі щастя» описують свої мережеві знайомства. У одній із них йшлося про те, що спілкування в реальному житті після тривалого в Інтернеті зазнало фіаско лише через те, що вже невід’ємним атрибутом їхньої комунікації став комп’ютер та друкований текст із розділовими знаками. А «молодята», які одружилися у віртуальному ЗАГСІ, написали, що Інтернет — це криве дзеркало, яке відображає наш світ. Знайомства ж у Мережі, на їхню думку, відрізняються від традиційних тим, що тут, не бачачи один одного, кожен виступає як скульптор образів, а крім цього, може розповісти своїй Галатеї про наболіле, знаючи, що про цю таємницю ніхто більше не дізнається.

Тобто, виходить, що однозначно сказати, погано чи добре знайомитися через Інтернет, не можна. Комп’ютер у ролі психотерапевта виглядає досить привабливо, нові друзі та об’єднання за інтересами — також. Але якщо пригадати старі істини і навіть пісні, в яких йшлося про те, що дружба «начинается с улыбки», навряд чи такий спосіб знайомства повинен стати домінуючим. Тим більше, що при консервативному знайомстві реальному та ірреальному залишається набагато менше шансів зіткнутися в сутичці у людській свідомості.

ДО РЕЧI

Заповзятливі американці, однак, уже вигадали й запровадили в життя новий оригінальний варіант служби знайомств, повідомляє www.practix.com. Вони організували такі Web-вузли, які займаються звідництвом юристів і їхніх потенційних клієнтів. Показовим в цьому є випадок з Енді Раскіном, який недавно залишив роботу. У результаті в нього зібралася купа юридичних паперів, пов’язаних зі звільненням, і крайня необхідність в юристові, який допоміг би йому з ними розібратися. Очевидно, вирішивши не утруднювати себе особливо пошуками адвоката, Енді зайшов на сторіночку LegalMatch.com, описав свою жалісливу історію у відповідній категорії — працевлаштування. Вже наступного ранку адвокат із Сіеттла надіслав йому електронною поштою пропозицію взятися за його справу лише за 200 доларів за годину, що за американськими мірками є ціною, набагато нижчою за ринкову. Такий аукціонний варіант вибору юриста — свіже віяння в юридичній індустрії США, щорічний оборот якої обчислюється в 150 млрд. доларів США.