Хто має білизну для Юлії Тимошенко?
Безсумнівно, заява Тимошенко мала нести інформаційні сигнали кількох рівнів. Окрім першого й найбільш явного в бік партнерів по антикучмівській коаліції, були другий, третій, четвертий і так далі. Так закордонні політики, що небайдужі до України, повинні тепер знати з ким мати справу, якщо шукаєш українську опозицію. Вітчизняні правоохоронні органи у свою чергу мають бути паралізовані — одна справа «копати» під хоч амбітного, але лише віце- прем’єра, інша — проти ймовірного кандидата у Президенти, міжнародну славу якому саме ці органи й створили. Стурбовані тепер і представники влади рiзних рівнів, котрі прагнуть зберегти свої крісла за будь-якого напрямку політичного вітру. Більшість із них, за старою і перевіреною звичкою не йдуть на конфлікт iз людьми, котрі заявляють про намір стати їхніми керівниками. Особисто знаю одного безперспективного нардепа, котрий вже років п’ять відкриває ногою чи не всі двері у своїй області завдяки постійним заявам про намір бути призначеним головою облдержадміністрації. Решту сигналів від заяви Юлії Тимошенко про намір нас всіх iз часом очолити проаналізують фахівці й всі, для кого це становить інтерес.
Ми ж зупинимось на білизні кандидатів у Президенти, чистоту якої поставила під сумнів лідер партії «Батьківщина». Бо ж прати слід лише брудну білизну, чи не так? Отож, говорити тепер про єдність «нової опозиції» можна тільки в тому випадку, коли кожне слово оплачено наперед. Одразу кілька потенційних «президентів» із рядів «національних рятувальників» змушені тепер довго думати, як iз цим всім жити далі. І не має значення, чи думатиме про це Олександр Мороз, чий стаж бажання стати Президентом чи не найбільший і може бути основою для майбутньої добавки до пенсії. Чи подібні думки поселяться у голові наймолодшого із бажаючих — Тараса Чорновола, який хоче на самий верх хоч і зовсім недавно, але дуже сильно. Зібратися всім разом і обговорювати як краще і швидше посадити пані Юлю у Президентське крісло навряд чи кому із названих і неназваних опозиціонерів спаде на думку. І нарешті нові думки мають тепер з’явитись у самого Леоніда Кучми, котрий почув нарешті голос першої людини, яка відкрито заявила про намір змістити його з посади у найкоротший строк. Швидше за все чинний Президент має бути лише вдячний своїй опонентці, яка, на відміну від групи солідних мужчин, не робить публічних політичних вихилясів, а чітко визначає свою позицію. Протистояти явному супротивнику легше, ніж прихованому, і домовлятися з ним, до речі, теж. Досвід такого спілкування між Кучмою і Тимошенко, як відомо, вже є, і досвід позитивний. Може, і тепер сторони знайдуть шлях до компромісу, підшукавши для непримиренної опозиціонерки місце понижче Президента й повище за прачку. Бо воно десь там і є.
