Романтичний герой — «бандит у масці»?

Потрапляють у приймальник правопорушники від 11 до 18 років і можуть перебувати там до 30 діб. Такий термін перебування може бути призначений за постановою слідчого та санкцією прокурора як примусовий захід виховного характеру. Інші перебувають у цьому закладі після вироку суду в очікуванні підготовки документів для направлення в спеціальний навчально-виховний заклад (школу або ПТУ). У випадках самовільного залишення такого закладу — знов повертаються до приймальника- розподільника. У 1993 році Україна в числі ще дев’яти країн СНД підписала Волгоградську угоду про повернення неповнолітніх у країну їхнього проживання, яку поновлено в 2000 році. Повертаються такі діти, що опинились в Українi, до своїх країн теж саме через Київський приймальник-розподільник.

Здебільшого діти перетинають кордони, щоб опинитись у країні, яка, на їхнiй погляд, має більш високий рівень життя, ніж рідна. З Молдови та Білорусі тікають в Україну та Росію, з України — в Росію. Андрій з Молдови працював у Москві, а затримали його в Україні, куди він приїхав до друзів. За походженням він українець, народився в Києві. Коли працював у Москві, зробив для себе відкриття — роботодавців цікавили документи про освіту.

Українські дівчата (найчастіше з Харківської, Донецької та Луганської областей) нерідко прямують до Москви в пошуках можливості заробити гроші, працюючи на лотках або в магазинах. Наприклад Ірина, якій сьогодні п’ятнадцять років, затрималась на заробітках аж на три роки, доки її за Волгоградською угодою не було повернуто до України.

А сімнадцятирічна Оленка вирушила з подругою до Москви для знайомства з новими людьми, яскравими враженнями, бо сіре життя невеличкого міста їй набридло, а гроші її зовсім не цікавили, бо для неї найголовнівніше — людське спілкування. Вона чекала романтичних пригод та зустрічі з людиною, яка б допомогла зорієнтуватися у житті. Лише чотири дні проробила дівчинка продавцем на ринку, а потім її почали використовувати для іншої неприємної роботи. Таке пізнання світу відштовхнуло, і дівчинка наважилася втекти, але нові хазяї її повернули. Врятувало Оленку випадкове затримання міліцією через відсутність документів. За цими дівчатами приїдуть мами і вони залишать Київський розподільник. Але не всі мешканці цієї установи поїдуть звідси додому. Маленьких правопорушників чекають у спецшколах та спецПТУ на термін від року до трьох. Хлопці, які були затримані за крадіжку, розповіли, що живуть без батька, а мама турбується тільки про випивку для себе. Вони вважають, що їхнє затримання піде їм на користь і вони дуже раді тому, що тепер будуть мати можливість вчитися. Інший хлопчик, якому тринадцять років, розповів, що грабував квартири і в першу чергу брав гроші крупними купюрами, бо йому потрібно багато шоколаду крадіжок серед дітей носить якийсь романтичний ореол, діти відчувають себе героями. Наприклад, Максимко (13 років), уявляє себе бандитом на мотоциклі у масці, грабіжником — тобто героєм наших кінофільмів, що заполонили телепростір. Лякає те, що тільки частина дітей бачить досягнення успіху у дорослому житті через освіту, оволодіння професією. Залишені напризволяще батьками, вони часто використовуються дорослими як дешева робоча сила, або ще гірше — дорослими з асоціальною поведінкою, які керують протиправними діями неповнолітніх. Звичайно, що хвороби суспільства легше попереджати, ніж лікувати, і тим більше, якщо вони стосуються дітей. Начальник Київського приймальника-розподільника Микола Удовенко вважає, що доки в суспільстві не буде стабілізації, щоб батьки нормально могли заробляти для забезпечення сім’ї, такого явища, як діти вулиці, ми не позбавимося. Треба дбати про організацію вільного часу дітей та підлітків, використання романтичних поривів юності на добрі справи. Конче потрібні нові форми позашкільної роботи з дітьми за місцем проживання та подальший розвиток соціальних служб для молоді. Модернізації чекають і форми, і методики практичної допомоги дітям вулиці та дітям iз неблагополучних сімей. та пива. У стінах приймальника зараз також тимчасово утримується неповнолітній убивця, який позбавив життя бомжа, а потім спалив його труп.

Діти, що знаходяться у приймальнику, розказує заступник начальника закладу Таміла Кравчук , мають рівні права, не залежно від віку та скоєного правопорушення. Вихователям доводиться боротися з тим, щоб закони вуличного життя не переносилися на життя в закладі, щоб не створювалася ієрархія. Ведеться робота проти негативного лідерства, яке може проявлятися у вимогах сильнішого встановлювати свої правила. Найголовніше — це показати дитині, де вона помилилася, зрозуміти її проблеми і переконати, що шанс на нормальне, щасливе життя ще не втрачено. Стан душі дитини психолог розподільника Лариса Зуб визначає ще й за малюнками дітей. Серед правопорушників нерідко зустрічаються дуже талановиті діти, з найцікавіших малюнків зібрано альбом «Життя, благослови мене добром!»

Сьогодні у нашому суспільстві не всі дорослі вирішують для себе проблему самореалізації, а дітям самостійно зробити це ще важче. Як це не дивно, але більшість

КОМЕНТАР

Голова Комітету сприяння захисту прав дитини Наталія МАКСИМОВА:

— У цивілізованих країнах світу для розглядання справ неповнолітніх правопорушників існує спеціальне судочинство — ювенільна юстиція, у якій працюють фахівці, обізнані з особливостями психіки дітей та підлітків. В Україні ще в 1995 році було прийнято закон «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», у якому було зазначено про необхідність створення в нашій країні саме ювенільної юстиції, а в нас і сьогодні порушення закону неповнолітніми розглядають ті ж самі судді, які розглядають справи дорослих. У 1995 році на базі інспекції у справах неповнолітніх Міністерства внутрішніх справ було створено кримінальну міліцію у справах неповнолітніх з метою соціального захисту та профілактики правопорушень серед осіб, що не досягли 18-річного віку. Це було зроблено з розрахунком на те, що виховні функції будуть виконувати судові вихователі ювенільної юстиції. Зважаючи на те, що ювенільна юстиція поки що існує в проекті, частково її функції доводиться виконувати кримінальній міліції. Але ж ці моменти потребують обов’язкового вирішення та доопрацювання у відповідності до Конвенції прав дитини, що ратифіковано Україною у 1991 році.

Валентина ОРЖЕХОВСЬКА, директор Науково-методичного центру превентивного виховання АПН України, доктор педагогічних наук, професор:

— Одним з основних моментів у роботі з попередження правопорушень неповнолітніми є розв’язання проблеми зайнятості підлітків у позаурочний час. Найпривабливішими для дітей у їхній самореалізації є такі форми діяльності, як труд, спорт і мистецтво. На основі проекту «Підліток — підлітку про здоровий спосіб життя: профілактика небезпечної поведінки», що отримав міжнародний гранд, розроблено програму Міністерством освіти і науки України/ПРООН/ЮНЕЙДС «Сприяння просвітницькій роботі «рівний — рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя». Ця програма реалізується із серпня минулого року.

Науково-методичним центром превентивного виховання АПН України сьогодні розробляється проект «Профілактики дитячої безпритульності в Україні». Цим проектом передбачається комплекс заходів для координації роботи різних відомств із дітьми та корекції поведінки й реабілітації підлітків, які скоїли правопорушення й злочини.