Час створювати Український культурний центр у Києві

Українська держава. Що це? Коли, власне, маленьким українцям не так просто побачити мультфільм рідною мовою, коли поважна пані ведуча дитячої програми, говорячи українською, гортає книжку видруковану в сусідній державі й після цього з ніжною турботою пропонує переглянути мультфільм російською. Ось і запитання-загадка — якою мовою буде говорити мій син через, приміром, три роки? Це теж стосується й інших маленьких українців. Дехто це назвав, здається, «дерусификацией». Ось так, маємо. А попереду на мого сина чекає суржик «виховательниць» у дитячому садку, в житті шалений тиск російщини, і від своїх же.

Не знаю, чи знайдеться якійсь ТВ-канал, що буде дбати про малюків-українців. Поки що найбільш серйозне ставлення до цієї проблеми я спостерігаю у ТВ-каналу «Інтер», але, на жаль, він піклується не про українців. Може, хтось із тих, хто причетний до виробництва аудіо- та відео-продукції (якщо вся ця продукція не прямо з Москви), щось зроблять для маленьких українців (не говорю вже про дорослих) — касетку з мультфільмами, казками, а я куплю і за 10, і за 20, і за 30 гривень. Де ж, нарешті, наше право ознайомитись рідною мовою з найкращими зразками мистецтва, досягненнями науки та техніки?

А поки що ми з сином дивимось мультики російською, та беремо мульткасети в медіатеці Французького культурного центру, звичайною, французькою мовою. От якби був такий Український культурний центр. Не в Парижі, хоча б у Києві.

Часом не знаєте адреси?