Особливості національної рибалки

Дуже добре, що президенти сусідніх країн як нормальні живі люди знаходять час і можливість поспілкуватися під час рибалки. Це було б просто чудово, якби сталося, скажімо, під час літніх відпусток обох лідерів. І якби це все відбувалося не за гроші платників податків — як в Україні, так і в Росії. Врешті і платник податків навряд чи заперечуватиме, коли після таких зустрічей він сам відчує якийсь позитивний ефект.

Просто чудово, що президенти в своїй розмові не уникають гострих тем, як про те розповідає Інтерфакс. Але — навряд чи будуть бодай якісь від того результати не для Кучми та Єльцина, а для України та Росії. Президенти вже не раз домовлялися про розширення цукрових квот для України, про активізацію торгівлі. Так було і на цей раз — але статистичні дані невмолимо свідчать, що обсяги українсько-російської торгівлі скорочуються практично щоденно. «Газпром», а з ним і нафтові компанії Росії відмовляються брати плату за нафту й газ «натурою», бо після серпня 1998-го українські товари стали дорожчі, але не якісніші за російські. Коментарі всіх, хто причетний в Росії до цукрового бізнесу, зводяться до того, що в українському цукрові на російському ринку просто немає потреби — бо він і дорожчий за кубинський, і ніші для нього на ринку немає. Торгівля не слухається президентів, що б вони з цього приводу не казали. Питання про можливість вза ємозаліків боргів України за енергоносії та боргів Росії за крейсер «Москва» та іншу роботу українського ВПК для росіян — взагалі новина. Відтак ефективність «дипломатії без краваток» можуть відчути лише самі президенти.

Єльцин, незважаючи на те, що він все ще в центрі уваги, крок за кроком сходить з політичної сцени. Постєльцинська Росія ще не має свого чіткого образу. Можливо, одним з її уособлень буде прем'єр-міністр Сергій Степашин — тим-то нічого не повідомляється про результати останніх зустрічей Кучми саме з ним. Адже головне питання для нинішнього українського президента — чи зацікавлена Росія й надалі його підтримувати — сьогодні явно залишається без однозначної відповіді.

Принаймні російська сторона, як повідомив Інтерфакс, поки що не підтверджує повідомлень про те, що Єльцин прийняв запрошення Кучми відвідати його восени в Україні — хоча Інтерфакс-Україна вже повідомив, що візит відбудеться. А що ці акції — як ловля коропів під Москвою, так і очікуваний візит Єльцина — носять передвиборний характер, сумнівів просто не виникає.

КОМЕНТАР

Сергій ПИРОЖКОВ, директор Інституту українсько-російських відносин при РНБО(У):

Я ще не маю повної інформації про останню зустріч президентів «без краваток» під Москвою. Але думаю, що вона дійсно може мати значення для обох країн і обох народів. Адже на ній обговорювалися питання нашої заборгованості за енергоносії і перспективи торговельно-економічних відносин. Цифри статистики, де фіксується спад обсягів торгівлі, свідчать про сьогоднішню реальність. Переговори ж на те й спрямовані, щоб зрушити проблему з мертвої точки. Проблеми відносин між двома країнами базуються на проблемі української заборгованості. Повністю її вирішити за нинішнього економічного стану — проблематично. Але можна зробити перші кроки для цього. Першим кроком може стати згода Росії піти на залік української заборгованості через поставки українських товарів та залік заборгованості Росії як за крейсер «Москва», так і перед Севастопольською адміністрацією.

В цілому ж сьогоднішні українсько-російські проблеми можна вирішити лише тоді, коли налагодиться економічна ситуація. Що ж стосується кардинальних змін у політичних відносинах між двома країнами — то це цілковито залежатиме від тих, хто перебуватиме при владі.