Податкова амністія, або Рибальський гачок
Як стало відомо кореспондентові «Дня», незабором очікується підписання указу Президента про податкову амністію та заходи з повернення капіталу з-за меж України. Передбачається, зокрема, що будь-яка юридична чи фізична особа зможе до кінця 1999 року задекларувати органам податкової служби будь-яку суму капіталів, зароблених некримінальним шляхом. Задекларовані кошти не будуть оподатковуватися цього року. А 2000-го будуть включені до бази оподаткування, при цьому податківці, які й підготували проект указу, обіцяють звільнення від відповідальності та нерозголошення декларацій.
Не викликає сумніву, що указ матиме політичне значення. Про необхідність податкової амністії говорять усі неліві претенденти на посаду президента. Час від часу про це нагадує і Міжнародний валютний фонд та Світовий банк: «Навіщо просити мільйони, якщо українських грошей у західних банках — мільярди». Але навряд чи це допоможе економіці. За останні кілька років підприємці звикли, що держава їх постійно «кидає»: арештовує банківські рахунки, збільшує податковий тиск, не виконує зобов’язання за облігаціями внутрішньої державної позики, нараховує шалені штрафи. Таких, хто бажає судитися з державою, небагато. Більшість припиняє бізнес, іде в тінь, шукає, як вступити до СДПУ(о) (є й такі випадки). Адже, вигравши в суді, можна відчути на собі так звані непрямі методи визначення бази оподаткування — відповідно до указу Президента від 07.08.98 та Постанови КМ №1997. За указом такі методи можна застосовувати в разі порушення вимог бухгалтерського обліку, втрати бухгалтерських документів, відсутності обліку фактичних витрат виробництва. Проте Кабмін пішов далеко вперед: підприємців беруть «у розробку» в разі постійної збитковості, невідповідності рівня життя керівника та членів родини задекларованим доходам, наданні чи погашенні кредитів, збільшенні готівкових операцій, наявності відносин з фіктивними структурами (що це таке, жоден закон не визначає).
Можна також порівнювати доходи тих, хто займається аналогічною діяльністю. При цьому ніхто не знає, хто дозволив Кабміну змінювати механізм оподаткування, встановлений податковим законодавством, зокрема, законом «Про систему оподаткування».
Президент Української спілки промисловців і підприємців Анатолій Кінах нарахував у цій постанові КМ порушення двох статей Конституції та десятьох статей найрізноманітніших законів. А ДПА планує такими методами залучити до бюджету додатково 1-1,5 млрд. гривень. При цьому недоїмка платежів до бюджету зросла порівняно з початком року в 1,4 рази й сягнула понад 13,5 млрд. То хіба за таких умов підприємець повірить, що держава не чіпатиме його чесно задекларовані гроші, знаючи, де вони лежать?
На прохання «Дня» проект указу прокоментували:
Валерій Коломойцев, заступник голови Бюджетного комітету ВР:
— Я знаю Миколу Азарова як досить зважену людину. Якщо він підготував проект указу, то це зроблено професійно. Хоча головне — не податкова амністія. Економісти давно довели, що оптимальний обсяг оподаткування — 37%. Якщо менше чи більше — гроші йдуть у тінь. Тому головне — встановити реальну систему оподаткування.
Володимир ЧЕРНЯК, доктор економічних наук:
— Сама по собі ідея амністії непогана. Якби вона була практично реалізована, то це сприяло б виходу економіки з тіні, принаймні значної її частини. Така політика сприяла виходові з економічної кризи, наприклад, Чехії. Звичайно, йдеться про капітал «сірої» економіки, не кримінальної. Але в мене є великі сумніви, що цю ідею вдасться реалізувати указом. Сподіваюсь, що законодавча й виконавча влада подбає про весь цей комплекс заходів. Якщо політика буде послідовною, може, за рік-два довіра підприємців до влади відродиться.
Олександр ВОЛКОВ, «Відродження регіонів»:
— Зараз якісь тіньові капітали десь ходять. Що від цього має народ? Ці гроші не всі зароблені кримінальним шляхом. Просто до 1993 року не заборонялося вивозити кошти за кордон. І люди для захисту від інфляції це робили. Тепер ці гроші працюють на економіку інших держав. То хіба не правильно сказати людям: щоб було, те було, вертайте гроші, хай вони працюють на економіку країни. Зараз куди ми тільки не бігаємо, щоб одержати якісь 200-300 млн. доларів, а близько $15 млрд. наших коштiв лежать за кордоном.
Анатолій КАРАМЗIН, голова Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності і боротьби з корупцією:
— Якщо такі заходи і вживати, то виключно законами. Укази Президента діють три роки після введення Конституції в дію. Через кілька місяців вони втратять чинність. То для того, хто провертатиме кошти, ясно, що завтра його знову візьмуть за одне місце й запитають, де, що, звідки? — I посадять. Швидше, це популістський крок Президента для Міжнародного валютного фонду.
Віктор ПИНЗЕНИК, доктор економічних наук:
— Нічого не вийде. Де будуть повернуті гроші? В банках, які можуть розвалитися? На рахунках, які можуть арештувати? Ніде в світі такі укази не приймали, просто запроваджували умови, коли можна спокійно повертати гроші.
