Інших перестали задовольняти умови праці. Розуміння екстремальності свого становища зініціювало пошуки шляхів порятунку. Панацеєю від лиха виявилась «човникова» торгівля, яка, зрештою, на світанку приватно-ринкових відносин давала немалі прибутки. Виникло нове поняття: «великий джинсовий шлях», так як товар, здебільшого споконвічно популярний джинс, поставлявся чітко окресленим шляхом, на кшталт древнього «шовкового».

Зароджувався той життєдайний прошарок суспільства, який, як стверджують економісти, є базою процвітаючої економіки більшості розвинутих країн.

Згодом Чернівці та передмістя починають «наводнюватись» дрібними приватними закладами, здебільшого обслуговуючого напрямку: заправні станції, ресторани, крамниці, аптеки та ін. І все це — наслідок важких, ризикованих, проте плідних років «калинівського» досвіду. Саме він дав можливість зібрати первинний капітал. Водночас ринок, вгамувавши товарний голод, задовольняв потреби не тільки місцевого споживача. Низькі ціни та широкий вибір товару приваблював покупців майже з усієї України. Думаю, зайве говорити, що місцева казна завдяки «Калинівці» отримувала нечувані поповнення.

Минали роки. У зв'язку з процесами, що відбувалися в державі, поступово міліли споживацькі кишені. У той же час здирницька політика державних та місцевих чиновників стала занапащувати буковинський ринок. Високі побори за стоянку, заїзд та штрафи, що сплачуються працівникам ДАІ (вони постійно враховуються покупцями, як дорожні витрати) починають відлякувати іногородніх оптовиків. Щойно зароджена плеяда представників малого та середнього бізнесу поступово скочується до рівня бюджетників. Та якщо останні менш імпульсивні й дещо неповороткі, то підприємці Калинівського ринку готові будь-якими методами відстоювати свої права.

Останньою краплею, що переповнила чашу їхнього терпіння, стало 50-відсоткове підвищення цін за оренду землі та ринкового збору. І народ повстав. Заблокувавши зранку 28 січня на мосту біля «Калинівки» рух транспорту, люди півтори години чекали представників влади. Відтак, не діждавшись, рушили тисячною колоною до мерії.

От що говорять «демонстранти», за відвертістю й категоричністю яких відчувався розпач:

— Людям не виплачують грошей — яким може бути бізнес? Щастям вважається продаж 1-2 речей на тиждень. І то майже все в мінусах. Як при цьому можна вводити нові розцінки, та ще й такі високі? — обурювалась молода чернівчанка.

— Підняти орендну платню з 42-х гривень до 62-х за 2 метри землі — це грабунок! — підхоплює інша пані. — Я, наприклад, останнім часом ринковий збір та орендну платню сплачую з чоловікової зарплатні.

На Центральній площі перед ратушею раз по раз чулося: «Роботу!», «Зарплату!», «Мера!». Крім основних вимог — скасування рішення сесії міськради про підвищення податку та орендної платні й благоустрою ринку — мітингуючi вимагали пільг для інвалідів, пенсіонерів та багатодітних, відміни платних стоянок для підприємців та приїжджих і запровадження відпусток.

Особливо жваво люди реагували, коли мова заходила про відсутність елементарних умов для продавців: водопостачання та безкоштовних туалетів.

Кілька годин, доки тривав стихійний велелюдний мітинг, рух транспорту через центр Чернівців був заблокований.

Сьогодні, через два тижні з лишком після «бунту», розчавлена економічними утисками й застуджена від надмірного перебування на холоді, підприємницька братія розповідає про своє життя-буття:

Людмила, 32 роки, реалізатор (фах — товарознавець):

— Оптовиків мало, всі їдуть в Одесу чи Хмельницький, де все налагоджено краще. Прибутку немає взагалі, тож я очікую звільнення, бо незабаром господар контейнера, напевно, не матиме чим оплачувати мою роботу.

Микола, 47 років, освіта — вища юридична:

— Люди збідніли. Ходять і тільки оглядають товар, навіть цін не питаючи. Хоч ми намагаємося ввезти найдешевше.

— Що може повернути колишню популярність Калинівському ринку?

— Треба, щоб запрацювало виробництво й годувало не бандитів у кулуарах, а народ. Податки наші йдуть невідомо куди, а скільки таких, що їх не сплачують взагалі! А на «Калинці» хоча б санітарний стан покращили. Он, дивіться...

У цю мить між рядами проїхав автомобіль, розбризкуючи грязюку з калюж на будки (в сленгу підприємців їх називають «жабками»). Був кінець базарного дня, тож всі вони, на щастя, були зачинені.

Костянтин Бакунов, 35 років (фах — інженер-будівельник):

— Що може реанімувати ринок, питаєте? А те, що на кордоні Чернівецької та Хмельницької областей автобуси з покупцями з інших міст повинні зустрічати не штрафами, як нині, а піснею та квітами.

Борис, 43 роки (фах — інженер-конструктор):

— Ринок іде до занепаду. Взагалі, я спостерігаю останнім часом, що повертається натуральна форма торгівлі: товар на товар. Підходять щодня люди з валізами «зарплат»: кастрюль, ваз чи машинок для закривання консервувань. Пропонують обмін на дешеві магнітофони чи плеєри, якими я торгую.

— А чи не виникало бажання кинути торгівлю й влаштуватись на роботу за фахом?

— Кинути — виникало. Повернутись — ні. Кому потрібна зараз моя освіта й спеціальність? Я от маю декількох знайомих кандидатів наук, що працюють на «Калинці». Один час від часу ще бігає на пари, себто працює за сумісництвом. Інший — доцент біології — нині продає на ринку чай та каву.

Події останніх тижнів примусили місцеву владу переглянути своє ставлення до адміністрації міського торговельного комплексу «Калинівський ринок». Уже початок розслідування комісії, куди входили окрім представників міськради й підприємці, виявив, що причина народних хвилювань у свавіллі адміністрації ринку. Власне, його статут наділяв їх свободою у встановленні розцінок. Отож вони мали з неї користь. Мер Чернівців Микола Федорук, тільки-но приступивши до роботи (під час акції протесту він був у відпустці), одразу звільнив декількох посадовців, іншим відповідальним особам оголосив суворі догани. На засіданні комісії голова міськради заявив, що «Калинівський ринок» за минулий рік дав прибуток у обсязі 5 млн. гривень. За підрахунками фахівців приблизно ще 2,5 млн. осіли в кишенях працівників адміністрації ринку. Тож контроль мерія має зробити жорсткішим. Та чи врятує це ринок?