ЗАПИТАННЯ «ДНЯ»

— Мабуть, багато хто відповів би на це категоричним «ні» — і, враховуючи важкий досвід останніх років, був би по-своєму правий. Бо й справді бачимо, що жодні економічні нововведення в державі аж ніяк позитивно на культуру не вплинули. Я гадаю, що це закономірно: все ж таки ставлення до культури в країні визначається свідомістю її вищих керівників, а вони, ніде правди діти, здебільшого — вихідці з села, й просто не мали можливості, принаймні, театр по-справжньому полюбити. Тож чи дивуватися, що футбол, скажімо, їх цікавить значно більше?

Водночас особисто я впевнений, що провина за таке ставлення до культури лежить і на нас. Ми спокутуємо старі гріхи плазування перед ідеологією, поверховості думки, дефіциту правди. Останнім часом я часто цитую фразу: «Той, хто вважає, що має менше, ніж того гідний, мусить розуміти, що має більше, ніж заслужив». Якщо діячі мистецтва досі не довели владі, що культура є сутністю нації й її єдиним набутком, який не девальвується, то ремствувати вони мусять і на самих себе.

№196 14.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»