фото Володимира РАСНЕРА,«День»

104 учасники — ніколи ще в Україні не грали в одному турнірі так багато тенісистів. Звичайно, більшості учасників майстерності трохи не вистачало, та ось азарту, напруження боротьби було хоч відбавляй. Крім того, пристрасті на ігровому майданчику підігрівалися і з трибун, де зібралися дружини, діти і просто друзі нових сампрасів. Недарма бувалий у бувальцях тренер української збірної Олександр Долгополов сказав на закритті: «Такого турніру я не бачив навіть в Вімблдоні!».

Переможених на турнірі не було, призерами виявилися всі учасники, а переможцями стали найбільш гідні: у «Челенджері» інтернаціональна пара — Валерій Чечелашвілі (Грузія) і Сергій Березовенко (Україна). Обидва — дипломати: Валерій, як відомо, — посол Грузії в Україні, а Сергій — почесний консул Австралії в нашій країні. Кращими «майстрами» стали Ігор Діденко і Максим Василевич.

Мотором турніру, його душею, був, безсумнівно, Михайло Мосенжник, виконувач обов’язків директора Міжнародного тенісного клубу «Наука». Нині проведення навіть аматорських змагань неможливе без хорошої спонсорської допомоги, в цьому випадку інформаційно-рекламного центра «Сенс» і інших спонсорів.

Важко відрізнити, де цього недільного дня був відпочинок і де — продовжувалася робота. Сонце й поривчастий вітер, спорадичні трелі мобільних телефонів і розмови: про Шумахера, дачу, рибу, качку на вечерю.

До вечора, коли подовшали тіні від жовтіючих каштанів і тополь, гравці й уболівальники роз’їхалися переодягнутися для церемонії нагородження і святкового фуршету.

— Яка ваша думка про турнір? — спитали ми у Герда Кортса, першого секретаря посольства ФРН в Україні.

— Це був дуже красивий турнір. Я повинен зазначити, що грав на багатьох любительських турнірах у Німеччині, але тут все було організовано краще. І — чудова атмосфера! Дружня, з дуже гарячою публікою на трибуні.

На вечірці, присвяченій завершенню турніру, не було ні химерних вечірніх нарядів, ні строгих смокінгів. По домашньому, дружньо й поважно відновлювали сили гравці й уболівальники.

Сергій Березовенко, почесний консул Австралії в Україні:

— Що головне в таких турнірах — це відчуття свята. Й організатори усе чітко продумали: що в іграх, що побіля них. Люди у нас емоційні, але всіх треба похвалити. Тому усім учасникам і дали дипломи. Я вважаю, це чудово. Хоч я й граю на інших кортах, постараюся потихеньку сюди перебратися.

Валерій Чечелашвілі, посол Грузії в Україні:

— Можливість поспілкуватися у неформальній обстановці, займаючись улюбленим хобі — це й привабливо, і хвилююче. Сьогодні був один із найкращих днів мого життя: я побачився з багатьма старими друзями, познайомився теж із багатьма. Дуже хороший сюрприз був — ось цей величезний календар, на якому — ми всі разом. Нехай ті, хто не прийшов, пошкодують про це. І візьмуть участь у наступному турнірі!

Справді, відсутні «учасники» були. Наприклад, не було Сергія Тигипка, що багато хто зазначав серед розмов, які періодично виникали, і про політику, й про фінансову кризу, й про можливі кадрові переміщення...

Утім, як сказав Віктор Самойленко, президент компанії НВО «Поверхность»: «Я впевнений, що наступного року цей турнір буде численнішим. Тому що ті, хто сьогодні приходить подивитися, поспостерігати, наступного року вже беруть участь».

№175 15.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»