Ті, що перемогли біль

Цими днями на стадіоні «Спартак» пройшли перші змагання футболістів з ампутованими кінцівками, де взяли участь команди з Англії, Росії і дві київські команди — «Афган» та «Інваспорт». Кореспондент «Дня» звернувся до голови футбольного клубу інвалідів «Афган» Ростислава Дутова:

— Ростиславе, чи є для вас футбол засобом самовираження і самоствердження?

— Ми утвердилися вже давно. Іще там, в Афганістані. Це коштувало мені і моїм друзям дуже дорого. Ці змагання — в пам’ять тих, хто залишився там назавжди.

— Афганістан уже забуто? Адже стільки років минуло?

— Ні. Він з нами і нині. От і цей турнір ми присвятили десятиріччю виведення радянських військ із цієї країни і семиріччю проголошення незалежності України. Знаєте, що радує, — це міцна людська дружба. От, наприклад, у нашій команді грають два одесити — Женя Богатирьов та Володя Токар. Служили вони в армії в різних частинах, а на футбольному полі — неначе знайомі багато років. До речі, підкреслю, що наша команда була третім призером чемпіонату світу 1994 року серед інвалідів в Іжевську. Могли б поліпшити цей результат через два тижні на таких же змаганнях у Бірмінгемі, але, на жаль, грошей на поїздку не знайшлося.

Між тим інваліди з числа тих, хто воював у багатостраждальній країні по інший бік фронту, мабуть позбавлені можливості грати в футбол навіть у себе вдома. Адже війна в Афганістані триває — відмінність полягає лише в тому, що тепер афганці воюють між собою. А іноземці, що підтримують ті чи інші угруповання, своїх вояків у пекло не надсилають.