ЧОМУ Я ЧИТАЮ «ДЕНЬ»?

— Думаю, не помилюсь, коли скажу, що кожна газета має своє обличчя і свій характер. «День» — розумна, добра та інтелігентна газета, їй притаманні тонке почуття гумору та іронії. «День» на відміну від багатомільйонного бульварного чтива не опускається угодницьки до дурного смаку натовпу. А навпаки — намагається цей наш нарід, зачумлений ідіотизмом влади, возвисити. «День» має почуття власної гідності, і це, можливо, найсуттєвіша його риса.

Одного разу (весною 1991 року) нас, групу депутатів Львівської міської ради, тележурналісти «Бі-бі-сі» запитали: «Що найголовніше потрібно для того, щоб відбулась незалежна Україна?» Відповіді були різні. Коли черга дійшла до мене, я відповів: «Для того щоб Україна відбулася як держава, в першу чергу потрібно, аби принаймні половина українського народу нарешті чітко усвідомила в собі почуття власної гідності».

Ви — елітна газета в найкращому розумінні цього слова. Я довіряю «Дню», і мені подобається з «Днем» дружити. І ніхто не заперечить відому життєву істину: «З ким поведешся...»

Сподіваюся, що читатиму «День» в Інтернеті, коли потраплю на чергову зимівку в Антарктиду.