Чому прикордонник застрелив чотирьох товаришів по службі?
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/19980701/4122-2a.jpg)
Зі слів матері Ганни Андріївни Собко, її сина знайшли зовсім неподалік військової частини, на території якої і було скоєно злочин. Вісімнадцятирічний Вадим лежав без свідомості на узбіччі траси, поруч нього валявся автомат із двома неповними магазинами. (За словами начальника прес-служби Держкомкордону Анатолія Самарченка, В. Собка затримали 27 червня об 11 годині ранку співробітники «Беркута» у цілковитій свідомості на трасі. Утікач начебто намагався піймати таксі. — Прим. ред.)
Батьки Вадима розлучилися, коли малюку був усього лише рік. Батько, який працював на той час кухарем, не вважав за потрібне допомагати Ганні Андріївні у вихованні дитини. Коли Вадику виповнилося вісім років, мати вирішила віддати його до школи-інтернату. Оскільки лікарі виявили у дитини сколіоз, Вадика направили до школи-інтернату № 19 санаторного типу для дітей, які слабують на сколіоз, де він і провів наступні вісім років.
Згадує класний керівник Вадима Людмила Паноморенко: «Вадим нічим не відрізнявся від однокласників. Із усіма мав нормальні стосунки, ніколи не бився». Під час останньої зустрічі з журналістами перший заступник голови Держкомкордону генерал-лейтенант Павло Шишолін заявив: «Рядового Собка характеризували на службі як неврівноваженого, замкненого, абсолютно не сприймаючого критики та зауваження солдата».
Ганна Андріївна: «Люди, з якими я розмовляла в частині, де служив син, стверджують, що Вадика «зацькували». До того ж увесь травень Вадим тяжко слабував, спочатку на корову краснуху, потім на дизентерію. А тут догану оголосили. І відправили в цей нещасливий наряд. Я думаю, у Вадика був сильний нервовий зрив»...
Iстинні причини того, що сталося, — має з’ясувати слідство.
.
Выпуск газеты №:
№122, (1998)Section
Панорама «Дня»