Кваснєвський дає Україні уроки,
Останніми роками в Москві й у Києві часто можна чути, що Україна «відстає в цьому (чи тому) питанні від Росії на рік (півтора, три)». На жаль, певною мірою це так. Українська політична та економічна еліта в багатьох випадках взяла собі за взірець для наслідування реформи, що проводяться в північно-східного сусіди. І тут можна багато говорити про братерські зв’язки й спільність історії, але головний критерій, мабуть, усе ж таки має бути інший — ефективність. А якщо порівняти за цим показником розвиток Москви й Варшави, то підсумок буде далеко не на користь Росії. Особливо це стало помітно в останні тижні, коли Москва вже вкотре почала балансувати над прірвою глобальної фінансової кризи. Росіяни «строили, строили и наконец построили» державно-корупційний капіталізм індонезійського взірця, де політична й економічна влада належить олігархії, а економічні стимули ринку діють у вельми викривленому вигляді, якщо діють взагалі. Економічного зростання як не було, так і нема. І навіть така фахова (бо спадкоємиця радянської) російська статистика як не намагається, а побачити економічне зростання в Росії не може.
Нинішня ж Польща має одні з найвищих у Європі показників економічного зростання. Структурну перебудову економіки, про необхідність якої розмовляють, розмовляють і розмовляють в Україні і в Росії, в Польщі вже практично завершено.
Кваснєвський, якого дехто на Заході продовжує називати «посткомуністом», не бажаючи вибачити йому партійно-комуністичного минулого, насправді давно вже став нормальним європейським лідером. Ліві погляди не перешкоджають йому розбудовувати демократію, а в багатьох випадках він виступає як прямий продовжувач лінії свого правого попередника Лєха Валенси.
Польща стоїть на порозі НАТО та ЄС, процес її повернення «додому до Європи» майже закінчився. І попри це Варшава єдина із наших сусідів має із Україною справді вільний режим перетину кордону, і, як запевняють поляки, він не змінюватиметься ще принаймні п’ять років.
Поляки не приховують, що лише за умови існування справді незалежної України зможуть почуватися більш-менш безпечно. І тому роблять усе можливе, щоб Україна справді була такою.
Кваснєвський не лише агітує Захід на підтримку України навіть в її нинішньому стані — він виступає і як «підштовхувач» Києва до Європи, даючи при цьому уроки європейської інтеграції. Саме таку роль і відводив своїй історичній батьківщині один з архітекторів сучасного світового розвитку доктор Збігнєв Бжезінський, виходячи з його висловлювань під час останнього візиту до України. Але чи справді це все потрібно комусь у Києві?
