Горячие темы:

ЩОДЕННИК 23 червня

23 июня, 00:00

Вздовж трамвайної зупинки бродить маленьке циганча — років три, не більше. На проїжджу частину, де атакують легкові авто його старші брати та сестри, він виходити не ризикує, чіпляється до тих, хто чекає на зупинці. Смикає білу людину за доступну йому частину тіла або одягу, а потім виставляє свою брудну крихітну долоньку. Але ніхто не подає: на трамвайній зупинці багаті не стоять.

Жарко, циганчаті хочеться пити. Він підходить до бочки з квасом. Жестами дитя показує, чого хоче. Ніякої реакції. Тоді воно стає на карачки, підповзає до висячої у повітрі ноги продавця й цілує його запорошений черевик. Продавець дивиться на метушню біля своїх ніг із байдужістю тисячолітнього сфінкса...

Дитинча підіймається й озирається. Ось видивився двох досить-таки добре одягнутих дівчат. План атаки той самий: смик за край одягу — на колінця — цмок у черевичок.

— Ти дивись, що він робить! — приголомшена дівчина.

Вона сміється й — здригнулося-таки серце! — відкриває сумочку. Маля, явно не розуміючи істинної цінності врученого йому папірця, радісним вистрибом скакає прямим ходом — до бочки! Зі склянкою в руці воно виконує граціозно-дикунський танець. Ось воно, щастя!

А ми стоїмо — вже котре, здається, століття стоїмо! — запорошені, нудні, нескінченно старі на цій забутій богом зупинці. Ну, коли ж, коли ж і нам посміхнеться щастя — і підкотить, нарешті, наш трамвай, що десь заблукав?

Автор

Тетяна Бєлкіна

Выпуск газеты №:

№116, (1998)

Section

Панорама «Дня»