Янош КIШФАЛВI: «Залізну завісу на кордонах ми не хочемо опускати»

— Для Угорщини стратегічно важливо те, що відбувається в Україні. Адже ми сусіди, й це назавжди. На жаль, в угорській пресі з’являються в основному негативні новини про Україну — про контрабанду, організовану злочинність. Це може впливати й на наші відносини, й на імідж Києва. Адже той, хто не має контактів в Україні, може побоятися почати з нею співпрацювати. Але як би там не було, наш товарообіг минулого року становив $520 млн. Угорські інвестиції в Україні — близько $35 мільйонів. Хоча невикористаний потенціал — набагато більший.

Хочеться, аби в Україні знову з’явилися угорські товари, попит на які раніше був великим.

— Як ви гадаєте, чому в Угорщині реформи йдуть швидше, ніж в Україні?

— Зміни в Угорщині розпочалися набагато раніше, ніж в інших країнах колишнього соцтабору. З 1968 року у нас відбувалися нові економічні реформи. Колись Будапешт приєднався до міжнародних фінансових організацій раніше за інші соцкраїни. Коли стали можливими реформи політичні, уможливилося трансформування угорського законодавства. В основному всі погодилися з необхідністю приватизації.

— У вашій країні — найвищий серед європейських країн рівень інвестицій на душу населення, ви випередили тут і чехів, і поляків. Як вам вдалося цього досягти?

— Останніми роками сума інвестицій в Угорщину досягла $17 млрд. Для угорської економіки це досить багато. Більшості людей вдалося доволі швидко перебудуватися, перейти на вільний ринок. На думку Брюсселя, Угорщина найкраще з усіх кандидатів підготовлена до членства в ЄС. По-перше, більшість наших законів уже відповідає нормам ЄС. По-друге, попри всі труднощі, ми провели приватизацію у класичному розумінні. По-третє, інвесторам імпонує наша стабільність.

— Як склалася доля величезних підприємств, які були орієнтовані на соціалістичний ринок — зокрема, «Ікаруса», «Відеотона» — під час економічної трансформації?

— Більшість таких підприємств пережила доволі важкий період, але він був відносно коротким. З одного боку, такі підприємства намагалися поділити на кілька частин і виживали з них ті, які могли швидко перебудуватися. З іншого боку, уряд прагнув, аби в решту частин залучити якомога більше іноземного капіталу. «Відеотон», використовуючи ту саму добре підготовану робочу силу, додавши нові капіталовкладення через кілька років вийшов із кризового стану. Природно, деякі галузі — особливо машинобудування, яке випускало застарілу продукцію, просто закривали і на їхній базі починали робити щось нове. Ось, наприклад, завод РАБА був на межі краху. Зараз же він, не без залучення іноземного капіталу, став провідною компанією Угорщини. Втім, процес приватизації не простий. Як ми кажемо, приватизацію неможливо провести добре, а лиш погано чи дуже погано. Інколи іноземні інвестори не були зацікавлені в тому, аби куплене підприємство випускало продукцію. Щоправда, в Угорщині це дуже швидко помітили.

— Завдяки чому або кому відбувся консенсус між партіями?

— Після падіння «залізної завіси» колишні комуністи повелися дуже конструктивно, вони не протидіяли реформам. В угорських політиків не було іншого виходу, крім як піти на компроміс. Капіталу свого не було, і залишався тільки один шлях — залучення іноземних інвестицій. Звісно, зміни спричинили й певні проблеми — дехто після приватизації державних підприємств залишився безробітним, замість темпів зростання ВВП спостерігався занепад, що вплинуло на добробут населення, пенсії наших людей іще не відповідають рівню життя. Однак стабілізація економіки можлива тільки через жертви. Сьогодні ми чекаємо збільшення ВВП на 4 відсотки. Це вже непоганий результат.

— У нас дуже багато сперечаються про те, що таке національна ідея. Як би ви її сформулювали зараз для угорців?

— Національна ідея для нас полягає передусім у тому, щоб забезпечити собі стабільність, матеріальне благополуччя. Ми бачимо, як живе, наприклад, сусідня Австрія, і хочемо жити не гірше.

— В Угорщині, напевно, довго й хворобливо згадували втручання радянських військ 1956 року... Чи мала пам’ять про ці події вплив на вибір «правого» курсу, прагнення вступити до НАТО?

— НАТО — наш свідомий вибір і тут, очевидно, немає зв’язку з дислокацією у нас до 1991 року радянських військ. Адже коли ми хочемо бути в родині розвинених європейських демократичних країн, обійти це питання не можна. Звісно, інші завдяки своєму геополітичному становищу про це не думали — скажімо, сусідня Австрія, Фінляндія, Швеція. Крім того, у нас не розділяють членство в ЄС і членство в НАТО. Вони взаємопередбачають один одного. Коли ми минулого року в Мадриді отримали запрошення в НАТО, у нас пройшов референдум. На подив дуже багатьох спостерігачів, в Угорщині більш як половина виборців прийшли до урн — що для референдумів не дуже характерно. І 85 відсотків цих людей проголосувало за членство в НАТО.

— Кажучи про зацікавленість Угорщини Україною, не можна не згадати про угорську меншину в Закарпатті.

— Становище українських угорців визначається насамперед загальною ситуацією в Україні. За всіма показниками Закарпаття є найбільш відсталою областю, тут особливо загострені соціальні проблеми. Навіть у часи Радянського Союзу там не було особливо великих капіталовкладень. Проте, коли не брати до уваги цей момент, то на мою думку, до угорців у вашій країні цілком нормальне ставлення. На Закарпатті є школи, де навчання провадиться угорською мовою. На зустрічах усіх рівнів українські власті запевняють, що не ускладнюватимуть цього процесу. У нас у свою чергу є навіть державне рішення стосовно приводу «східних» регіонів Угорщини, що живуть із Україною, ми хотіли б співпрацювати в цьому регіоні значно інтенсивніше.

— Зараз у нас спрощений прикордонний режим із Польщею. І поляки кажуть, що вони хотіли б його зберегти — принаймні до 2002 року. Як це буде з Угорщиною?

— Ми теж не хочемо опускати залізну завісу на наших кордонах. Та про нормальні сусідські стосунки можна говорити за нормальних умов перетину кордону, без 10-кілометрової черги. В Амстердамській угоді сказано, що кожний член ЄС має дотримуватися його рішень. До вступу в ЄС можна встигнути підготувати технічне вирішення питання, що усуває проблеми.