Суди врятує авторитаризм
Важливість ухвалення найближчим часом закону про судоустрій недооцінити важко. Й не лише через те, що цього потребує сама обрезкла від тривалої хвороби система. А й тому, що відсутність зрушень у судовій реформі гальмує прийняття нового процесуального законодавства. Тим паче, що судова реформа в країні - справа навіть не одного року.
Нарікань на роботу судів в Україні сьогодні не менше, аніж розмов про їхнє реформування. Вчені, юристи, депутати ламають списи в безплідних дискусіях, а віз, на жаль, і нині там. Адже на сьогоднішній день у країні існує вже три робочі групи, що претендують на "законо-" проекти - Верховного Суду, Міністерства юстиції та Інституту законодавства при Верховній Раді. У кожному з них - своє бачення судової системи. Розбіжність поглядів різних відомств є очевидною з усіх ключових питань. Враховуючи гіркий досвід розгляду у Верховній Раді проектів - дублів, долю й цих трьох передбачити не складно. А до слабких голосів учених про те, що час, мовляв, брати й сестри, вже об'єднатися в ім'я спільної мети, чомусь ніхто з розробників не дослухається. В результаті частка теоретичних розробок робочих груп Мін'юсту та Верховного Суду вирішується в Комітеті Верховної Ради, де роль третейського судді взяв на себе Віктор Шишкін. От у нього ми й спробували з'ясувати, що чекає на "судові закони" у Верховній Раді.
- Вікторе Івановичу, сьогодні ви фактично одноосібно займаєтеся долею трьох проектів, бо посадити їхніх авторів за стіл переговорів не вдалося. Яким ви бачите підхід до розв'язання цієї проблеми?
Ми виходимо з того, що офіційних законопроектів поки що немає, бо офіційним вважається той проект, що його у встановленому порядкові внесено до Верховної Ради. Сьогодні є лише проекти робочих груп, що представляють різні відомства, обстоюють різну ідеологію закону, і, звісно, різні цілі.
