Про майбутнє українських медіа

Рейтинг тем, на які пишуть українські ЗМІ, не збігається з рейтингом тем, яким — на думку експертів — медіа мають приділяти увагу.

Це — один із висновків дослідження експертної думки з приводу сучасного стану та напрямів розвитку засобів масової інформації, що його було проведено в травні — червні ц.р.  автором цього тексту на замовлення «Українського інституту майбутнього». На запитання відповіли 33 респонденти, серед яких були журналісти, медіаменеджери, медіаексперти, викладачі журналістики, науковці та представники політичних, бізнесових і громадських кіл.

Експерти практично одностайно зазначили, що найпопулярнішою в українських ЗМІ є корупційна тема — її постійно висвітлює велика кількість медіа. Але з приводу інших суспільно важливих існує брак інформації.

Зокрема недостатньою вважає експертне середовище присутність в інформаційному полі кримської проблематики. Понад 2/3 експертів, котрі взяли участь у дослідженні, зазначили, що ЗМІ практично не висвітлюють тему пошуків рішення проблеми Криму.

Ситуація із публікаціями про Донбас дещо краща — приблизно рівна кількість експертів вважає, що в ЗМІ «практично немає» матеріалів на цю тему та що «в деяких ЗМІ» є матеріали на цю тему. Але зовсім невеличка частина респондентів впевнена, що в переважної більшості українських медіа є статті та сюжети, присвячені вирішенню проблеми Донбасу. Тобто тема присутня в статтях і сюжетах, але є не такою ж популярною, як корупція.

Відповідно, вважають експерти, які взяли участь у дослідженні, пріоритети українських ЗМІ мають бути дещо скоректовані. Головні зміни мають стосуватися тем «Рішення проблем Криму» (ЗМІ треба кардинально збільшити кількість матеріалів на цю тему) та «Рішення проблеми Донбасу» (ЗМІ треба збільшити кількість матеріалів на цю тему). А темою №1, замість сьогоднішньої «Боротьби з корупцією», має стати «Безпека держави».

Аналізуючи дані дослідження, можна діагностувати проблему незбігання тем, що цікавлять експертну аудиторію, і тем, яким приділяють увагу ЗМІ. Очевидно, що медіа, якщо вони хочуть утримати експертну аудиторну групу, мають орієнтуватися не тільки на замовників та інвесторів (власників ЗМІ та грантодавців), не тільки на «широку громадськість», а й на експертну спільноту.

Ще один важливий висновок, що можна зробити, проаналізувавши результати дослідження: якість українських ЗМІ викликає незадоволення експертів і викликає цілу низку зауважень. Проблема «низької якості матеріалів» — це те, чого учасники дослідження хотіли б «позбавитися в українських ЗМІ в першу чергу», а «непрофесійність журналістів» — це, на думку експертів, головна «проблема українських ЗМІ», яка «потребує першочергового вирішення». Професійні, достовірні, неупереджені та незамовні матеріали — таким бачать зміст «правильних» ЗМІ експерти. Можна спрогнозувати: якщо українські медіа не приділять більше уваги підвищенню якості своєї роботи й не позбавляться суб’єктивності та «джинси», то якась частина суспільства (експертне середовище), по-перше, стане читати тільки вузькопрофільні ЗМІ, що необхідні їм по роботі, по-друге — переключаються — всюди, де це можливо,  на зарубіжні медіа, і по-третє — «з головою» порине в соціальні мережі.

Майже повну одностайність думок експертів можна спостерігати з приводу оцінки ефективності протидії гібридній агресії Росії. І ця оцінка є негативною: всі респонденти, окрім двох, заявили, що Україна робить недостатньо для захисту свого інформаційного простору.

Пріоритетним напрямом для посилення оборони в гібридній війні з боку України має стати, на думку експертів, розвиток власних ЗМІ. Вже потім респонденти пропонують застосування таких методів захисту вітчизняного інформпростору, як більш активна робота спецслужб для запобігання інформаційним диверсіям і поширенню ворожої пропаганди та посилення власної пропаганди і контрпропаганди.

Дуже непопулярною в експертному середовищі виявилося запровадження більш жорсткого контролю за інтернетом, зокрема — законодавче забезпечення блокування сайтів із ворожим контентом. Значна частина експертів (половина) вкрай негативно сприймає таки кроки. Втім, навіть ті, хто визнає, що такі рішення можуть бути схвалені, впевнені, що «краще цього не робити», або робити в останню чергу після усіх інших заходів.

Отже, на думку експертів, спецслужби мусять активніше працювати для запобігання інформаційним диверсіям та поширенню ворожої пропаганди, але водночас не мають не обмежувати свободу слова та запроваджувати більш жорсткий контроль за інтернетом.

Так, пошуки балансу між захистом національної безпеки та забезпеченням прав і свобод громадян є дуже непростою справою, і, очевидно, в експертному колі формулювання правильного рішення ще триває. Закономірно, що рішення влади в цій сфері виглядають дещо непослідовними та дискретними. Втім, знаходження прийнятного для України співвідношення інтересів нацбезбеки та інтересів окремих громадян багато в чому вплине, зокрема, й на майбутнє медіа в Україні.