Еволюція гривні
Вита шийна прикраса ХІ — ХІІ століть з коштовного металу — це і є гривна, від якої, за версією багатьох вчених, пішла назва української валюти. Її і ще близько 300 рідкісних експонатів представили у Національному музеї історії України в рамках виставки «Від гривни до гривні». Проект присвятили 20-річчю проведення грошової реформи і введення в обіг національної валюти — гривні, він відображає історію створення сучасних обігових і пам’ятних монет країни.
ЧИЇ ГРОШІ ЛЕГШІ?
Наприкінці Х століття у Давній Русі починають карбувати власні монети — златники і срібляники. На них зображували князя й тризуб, оздоблювали декоративними написами. «Такі монети карбували близько 25 років. Потім настає так званий безмонетний період, коли на нашій території курсували гривни, великі нерозмінні злитки зі срібла. Монетна гривна київського типу важила близько 160 грамів, чернігівського і новгородського — десь 180 грамів», — розповідає Зінаїда Зразюк, завідувачка відділу нумізматики НМІУ.
Потім монети починають карбувати знов. На виставці представлено монети кінця XIV століття, які виготовляли у Подільському, Новгород-Сіверському, Київському князівствах. Деякі показують відвідувачам вперше, бо змогли атрибутувати їх тільки недавно.
ВЕЛИКІ РОЗМІРИ, ВЕЛИЧЕЗНІ НОМІНАЛИ
Кілька століть Україна входила до складу інших держав і не карбувала свою монету. Власні грошові знаки з’явилися за часів Української Народної Республіки, 1917 року. Гривні розміром з аркуш шкільного зошита дуже вишукані, адже в їхньому створенні брали участь відомі художники, зокрема Василь Кричевський і Георгій Нарбут.
Та ці гроші проіснували кілька років, а потім Україна знов втратила незалежність — до 1991 року. «Попервах після здобуття незалежності ми не мали золотого запасу і потужностей для створення національної валюти, а також мали захистити продовольчий ринок. Тож спочатку випускали купоно-карбованці, а потім — багаторазові купоно-карбованці. Була шалена інфляція, і знадобилася валюта, яка б прийняла це на себе, — для того вони і служили», — пояснює Зінаїда Зразюк. У 1995 році навіть з’явилась пам’ятна монета у 200 тисяч карбованців «Перемога у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років», виготовлена на Московському монетному дворі.
МОНЕТНИЙ ДВІР У ЛУГАНСЬКУ
Постанову Президії Верховної Ради «Про національну валюту на Україні» затвердили ще наприкінці 1991 року. Потім придумували назву для грошей. За словами Зінаїди Зразюк, розглядали багато варіантів: для купюр — українські долари, карбованці, для монет — шаги, копійки, стотинки, векші.
Перші банкноти надрукували 1992 року в Канаді, і чотири роки вони чекали свого часу на складах Національного банку України. А 1996 року стабілізувалась економіка, створили банківську та кредитну системи, золотовалютний резерв і почали використовувати нову валюту.
А перші українські копійки викарбували у Луганську. Тимчасовий монетний двір розташували на базі верстатобудівного заводу. «Верстати на цьому заводі використовували для виробництва патронів, і їх було просто переобладнати на монетні. Але штемпелі для цих верстатів виготовляли за кордоном — в Англії, Італії», — каже Зінаїда Зразюк. Музейниця додає, що у період УНР також планували випускати свої монети, і звернули увагу саме на це підприємство, тоді — Луганський патронний завод.
Банкнотну фабрику в Україні запустили 1994 року, повноцінний монетний двір — 1998-го. Банкнотно-монетний двір НБУ розташовується у «спальному» районі Києва, на Троєщині. Зінаїда Зразюк зазначає, що там виконують замовлення на виготовлення монет і з інших країн.
Тож не проґавте шанс побачити десятки унікальних експонатів — зокрема мистецькі пам’ятні монети і навіть штемпелі монетного двору НБУ, які взагалі ніколи не виносять за двері цієї установи, — на виставці «Від гривни до гривні», що триватиме у Національному музеї історії України до кінця року.