Економічні санкції — двосічний меч

Законодавці та політики зрештою прислухалися до скарг фермерських організацій та бізнесових груп. Американські підприємці вже давно доводили, що у добу висококонкурентної глобальної економіки санкції не впливають на зміни в більшості країн, проти яких їх спрямовано, а натомість завдають збитків американському бізнесові. «Односторонні санкції лише зміцнюють наших конкурентів і ганьблять нас як ненадійних партнерів», — сказав директор компанії «Катерпілер» Білл Лейн, голова асоціації «Ю-Ес-Ей Енгейдж», що об’єднує 676 компаній.

За даними Інституту міжнародної економіки, американські експортери лише за один 1995 рік втратили внаслідок санкцій $15 млрд.

Відтак на початку минулого місяця Конгрес скасував обмеження на експорт продовольства до Індії та Пакистану, аби американські фермери могли боротися за контракт у $37 млн. на постачання пшениці до Пакистану.

Тиждень тому сенатський комітет поклав «під сукно» законопроект, що передбачав запровадження санкцій проти країн, власті яких підтримують чи допускають переслідування за віру, — зокрема йшлося про Китай. Цей законопроект теж став жертвою американського бізнесу, який побоюється бути витісненим з величезного китайського ринку. Тим часом конгресмени розглядають законопроект, що передбачатиме економічне обгрунтування нових санкцій, які за два роки втрачатимуть свою чинність, якщо їх не буде переухвалено. Наразі американська адміністрація та лідери Конгресу заявляють, що не збираються зовсім відмовитися від санкцій. Відтак будуть застосовувати цей інструмент ощадливіше й з більшою точністю.

Щоправда, є дуже мало прикладів успішного застосування санкцій. Зазвичай це відбувалося тоді, коли дії американців підтримувало багато інших країн. Міжнародні санкції проти Іраку, який вдерся на територію Кувейту, зменшили, але не знищили спроможність Саддама Хуссейна відбудовувати свій військовий потенціал. І, звісно, не поклали край цьому режимові. Санкції так і не змусили Ірак вивести війська з Кувейту, а військових лідерів Гаїті віддати владу законно обраному президентові Жану-Бертрану Аристіду. Цього пощастило досягти лише завдяки застосуванню чи загрозі застосування військової сили.

Прихильники односторонніх санкцій стверджують, що цей засіб покарання має символічне значення у важливих моральних питаннях і підкреслює провідну роль США, які борються проти переслідування за віру, репресивних режимів чи поширення ракетної технології.

Прикладом цього є нещодавно ухвалені американським Конгресом санкції проти компаній, що допомагають Ірану розробляти балістичні ракети. Законодавці дають зрозуміти російським і китайським компаніям, що ті мають зробити вибір: проводити бізнес або із США, або з Іраном.