«Заповідники» для малого бізнесу

Влада обіцяє «малим» підприємцям рівні умови праці з «великими». Голова Всеукраїнського об’єднання малого та середнього бізнесу «Фортеця», народний депутат України Оксана Продан спільно з колегами Наталією Агафоновою та Ольгою Бельковою пропонують парламентові скасувати реєстрації трудових договорів роботодавцями-фізичними особами. Саме це, переконані вони, дозволить забезпечити рівні можливості для створення робочих місць у малому бізнесі, як у великому, повідомляють у прес-службі народного депутата Оксани Продан. Отже, вчора народні депутати внесли на розгляд Верховної Ради України проект закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо удосконалення окремих трудових відносин)», реєстраційний номер 2595а.

Сьогодні, зауважують парламентарії-ініціатори законодавчих змін, для прийняття людини на роботу підприємці-фізичні особи повинні зареєструвати Трудовий договір у Центрі зайнятості. Реєстрація — це «штампик» на договорі та печатка в Трудовій, для отримання яких роботодавець повинен прийти в Центр сам і привести працівника, вистояти чергу або заплатити за «обслуговування»,якщо хоче зареєструвати поза чергою. Жодних прав і обов’язків працівникам чи роботодавцям реєстрація не надає, але є додатковою адміністративною перешкодою щодо працевлаштування працівників, що призводить до збільшення нелегальних робочих місць, зменшення надходжень до бюджету та відсутності соціального захисту працівників.

«Ухвалення проекту закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо удосконалення окремих трудових відносин)», реєстр. номер 2595а, дозволить підприємцям без зайвих корупційних перешкод створювати легальні робочі місця, сплачувати податки та внески з них, що гарантуватиме працівникам соціальний захист держави», — пише прес-служба народного депутата.

«День» вирішив розширити проблематику, про яку говорять народні депутати, і дослідити глибше ситуацію з малим підприємництвом в Україні. По-перше, ми мали на меті виявити, які регіони є найбільш дружніми до малого бізнесу. А по-друге, чому в тих, які на нашій карті стали «чорними територіями», українці не підприємливі.

Отож, звернувшись за даними до Державної реєстраційної служби України, ми довідалися про дуже цікаві та навіть несподівані речі. Передусім виявляється, що сьогодні кожен дев’ятий українець — підприємець. Адже, за даними, які ми знайшли на офіційному веб-порталі Держреєстратора в Україні, станом на 1 липня 2013 року зареєстровано п’ять мільйонів 299 тисяч 419 фізичних осіб-підприємців.

Не менш цікавою є динаміка підприємницької активності українців за останні вісім років. Із 2006 по 2008 роки фізичною особою підприємцем в Україні реєструвався фактично кожен 150-й українець. 2009 року настрої змінилися — бути ФОПом хотів уже лише кожен 207-й українець. А от після набрання чинності нового Податкового кодексу ставати малими підприємцями захотіло ще менше українців — лише кожен 260-й. І до 2013 року цей «апатичний» настрій лише підсилюється.

Найбільше «малих» бізнесменів реєструється в Донецькій області (там зареєстровано 488,181 тисячі ФОП), Дніпропетровській (374,026 тисячі), Харківській (360,246 тисячі) та Одеській (344,468 тисячі) областях. Найменше — у Волинській (99 380 ФОП), Кіровоградській (93 127) та Тернопільській (105 693). Але цікаво, що в перерахунку на десять тисяч населення «лідери» змінюються. Так, якщо вірити цифрам офіційної статистики, найбільш сприятливі для малого бізнесу місто Київ та Севастополь. Адже тут кожен одинадцятий житель міста зареєстрований як ФОП. А по областях найкращий клімат для «малих» створили в Одеській, Харківській, Чернівецькій та Львівській областях. Там ФОПами реєструється майже кожен дванадцятий місцевий житель. А от найменш «підприємливі» рівняни (лише кожен 22-й житель області зареєстрований як ФОП), закарпатці, черкащани та жителі Чернігівщини (кожен 21-й житель — ФОП).

За перший квартал 2013 року припинили свою діяльність 41261 підприємець. Найбільше ФОПів за перший квартал «зникло» у Львівській (знято з реєстрації 1834 фізичні особи-підприємці) та Вінницькій (1807) областях. Тож наші власкори на місцях з’ясовували, в чому ж річ, чому в регіонах, які на нашій карті вважаються найбільш дружніми до малого підприємництва, бізнес починає згортати свою діяльність.

Які проблеми хвилюють сьогодні «малих» та наскільки їхня стабільна робота важлива для економічної стабільності того чи іншого регіону — читайте нижче в матеріалах власкорів «Дня».

P.S. Продовження теми з коментарями щодо умов роботи малого бізнесу на Сході та Півдні України читайте в наступних номерах «Дня».

КОМЕНТАРІ

ВIННИЦЯ:

Андрій ГИЖКО, директор департаменту регіонального економічного розвитку Вінницької облдержадміністрації:

— Станом на 1 січня 2013 року в Вінницькій області зареєстровано 95 091 фізичну особу-підприємця. Найбільшого розвитку мале підприємництво набуло у сфері надання фінансових послуг та послуг освіти, роздрібної торгівлі, ремонту побутових виробів і предметів особистого вжитку, в готельному та ресторанному бізнесі.

За даними моніторингу, на Вінниччині зареєстровано 7 670 малих підприємств, з яких 1 797 — фермерські господарства.

За даними статистики, 99,4% підприємств у області — це малі та середні підприємства. Там працює 123,8 тисячі осіб. Або, іншими словами, в малому бізнесі зайнята майже п’ята частина усього населення працездатного віку області.

В період січня — травня поточного року започаткували діяльність 2 629 новостворених суб’єктів господарювання, що на 15,1% менше, порівняно з відповідним періодом 2012 року.

Загальна сума надходжень до бюджетів усіх рівнів від діяльності суб’єктів малого підприємництва у першому кварталі 2013 року зросла в порівнянні з відповідним періодом попереднього року на 33,7 млн грн і становить 212,9 млн грн, або 20,6% від загальних обсягів надходжень.

Від суб’єктів малого підприємництва, які працювали за спрощеною системою оподаткування, у першому кварталі 2013 року надходжень до бюджету майже в 2,3 разу більше, ніж за відповідний період 2012 року, і вони становлять 50,5 млн грн.

Втім, не лише кошти підприємців поповнюють бюджет. Нині в області розробляють Порядок надання фінансової підтримки суб’єктам підприємництва за рахунок коштів обласного бюджету. Зважаючи на те, що такий порядок є регуляторним актом, його ухвалюватимуть після проведення консультацій з громадськими організаціями підприємців та публічного обговорення.

Також цього року малий і середній бізнес Вінниччини отримає фінансову підтримку у виставковій діяльності.

Адже коли суб’єкт малого та середнього бізнесу бере участь у виставках, особливо закордонних, це надзвичайно важливо, це прямий шлях до підписання нових контрактів, збільшення кількості замовлень. А далі вже це трансформується у нові робочі місця та зростання податкових надходжень.

Нині для впровадження ініціативи активно вишукують кошти в обласному бюджеті. Фактично вже є упевненість, що майже 200 тис. грн 2013 року на ці цілі буде спрямовано.

Можна сміливо стверджувати, що така вінницька ініціатива є унікальною для України. Але світові приклади підтверджують її актуальність та ефективність. Зокрема, за таким принципом підтримують місцевих підприємців у Росії, Туреччині, Польщі та низці інших країн.

Також активно нині співпрацюємо з «Укрпоштою», зокрема з її Вінницьким обласним відділенням. У рамках пілотного проекту підписано меморандуми з семи районами, де через мережу поштових відділень кожен підприємець може здати весь пакет документів, який буде надіслано в дозвільний центр, і потім у тому ж самому відділені отримати назад всі документи вже підписаними. Тобто створюють абсолютно прозору систему, яка дозволить підприємцям заощадити й час, і фінанси, щоб не їздити з села до обласного центру. Ця ж схема діятиме і для громадян, які захочуть, наприклад, подати документи на отримання субсидії.

Додаткових коштів ця послуга не потребуватиме. Громадяни платитимуть тільки за поштову пересилку.

Окрему увагу у Вінницькій області приділяють роботі з потенційними інвесторами. Аби зменшити до мінімуму інвестиційні ризики та допомогти розвитку місцевого бізнесу, розпочала роботу спеціальна робоча група.

Працювати будемо у двох основних напрямках. По-перше, супроводжуватимемо тих інвесторів, які приходять на територію Вінницької області. Зокрема, детально вивчатимемо їхні інвестиційні плани та проекти, їхні економічну та екологічну складові, аналізуватимемо доцільність — чи немає якихось заборон чи пересторог для розміщення нових виробничих потужностей. Другий напрямок діяльності — роль арбітрів між суб’єктами малого бізнесу та контролюючими чи перевіряючими органами. Адже досить часто бачимо, що трактування одних і тих самих законів буває зовсім різним.

Втім, тут спостерігаємо суттєве покращення. Кількість перевірок суб’єктів малого підприємництва на Вінниччині зменшилася, порівняно з минулорічними показниками на 56,4%. А зумовлено це, на мою думку, впровадженням системи доперевірочного моніторингу діяльності суб’єктів господарювання на підставі наявного масиву електронних баз даних. Дана система передбачає відбір суб’єктів за визначеними податковими ризиками для включення до планів-графіків документальних перевірок.

Анатолій УЛЬЯНОВ, підприємець, сфера реклами:

— В останні кілька років життя типового українського підприємця стало якщо не легшим, то однозначно цікавішим. Активність і влади, і контролюючих органів, та й самого бізнес-середовища така, що потрібна особлива вправність, щоб реагувати на всі зміни вчасно.

Працюючи в рекламі, звернув увагу на головні, на мій погляд, проблеми нинішнього нано- та мікробізнесу. Середнього ж в Україні, повірте мені, фактично не існує. Вінницький підприємець традиційно страждає від корупції, «кумівства» у тендерах, хронічної відсутності коштів, нездатності «думати» й адекватно реагувати до мінливих умов ведення бізнесу.

З одного боку — відсутність грошей на рекламу і просування з боку клієнтів-замовників, а це компанії сфери торгівлі-сервісу-послуг. З іншого — падіння купівельної спроможності населення на тлі стрімкого подорожчання життя. При цьому більшість підприємців зовсім не займається самоосвітою, пошуком нових бізнес-ідей, моделей або ніш... Як результат — щойно відкритий бізнес живе недовго.

Але є й позитивні моменти. В останні роки підприємці, які хочуть розвиватися, а не виживати, перебудовують бізнес-процеси в бік ефективності, застосовують малобюджетні та ефективні маркетингові ходи, найчастіше в Інтернет, шукають нові ніші, розширюючи спектр і якість своїх послуг.

Погано, що робити все це вони змушені самостійно. Держава мало що робить для розвитку підприємництва. Прямо біда з податками на оплату праці найманих працівників, відсутністю доступних кредитів, обмеженим доступом до недорогих товарів, наприклад, з Китаю, які після перетину кордону стають захмарно дорогими.

Не буду оцінювати, гірше чи краще стало жити підприємцю протягом останніх п’яти років. Ті, що всі ці роки займалися бізнесом, кажуть: жити стало зрозуміліше. І ось за цей досвід, почасти конвертований в знання та вміння, я безумовно вдячний.

Модель мого бізнесу була практично повністю перебудована, диференційована, доповнена новими проектами з розширенням асортименту послуг. Реалії диктують необхідність діяти та думати кожен день — що зробити, навіщо і як. Саме це і дає можливість виживати, незважаючи на нелегкий для країни період.

У тренді — бізнес «2.0». А це — мобільність, швидкість, простота, аутсорсинг, можливість клонування, використання можливостей Інтернету взагалі та спільнот у соціальних мережах. Для того, хто це розуміє, відкриваються нові можливості.

Підготував Максим ЗОТОВ, Вінниця

 ВОЛИНЬ:

Святослав КРАВЧУК, перший заступник луцького міського голови:

— Сьогодні, на мою думку, органи місцевого самоврядування не мають особливих важелів впливу на розвиток малого і середнього бізнесу. Питання, як треба вирішувати, не у нашій компетенції, це, зокрема, стосується надання пільгових кредитів. Бо за великим рахунком є можливості для приросту цього прошарку бізнесу, що ми спостерігаємо і на Волині. Я б, навпаки, трохи вже почав обмежувати права підприємців, зокрема тих, які торгують продуктами харчування, постачають їх у різні заклади. Бо сьогодні вони настільки вільні, що їхня діяльність починає загрожувати здоров’ю людей і перестає бути безпечною. У цьому напрямку потрібно робити серйозні кроки і оберігати не так підприємця, як споживача його послуг.

Стримуванню розвитку малого бізнесу може перешкоджати, вважаю, мала купівельна спроможність населення: низькі зарплати, пенсії... Маємо також ще одну несприятливу ситуацію, спровоковану державою, коли кошти акумулюються в казначействах, і ми не можемо розрахуватися з виконавцями робіт, зокрема тими невеликими компаніями, для яких це основні кошти. Ми не можемо розрахуватися, вони не отримують грошей, не мають оборотного капіталу і мусять згортати свою діяльність. Легше виживати великим підприємствам з великим капіталом.

Олександр ОСТАПУК, підприємець, займається міжнародними перевезеннями (Волинська область):

— У цьому бізнесі я з 2006 року, а тому маю певний досвід і сьогодні вже даю роботу 32 працівникам. Маю туристичний автобус і вантажні ТІРи. Туристів возимо переважно у Польщу, а товари — по всій Україні та всій Європі. Сам 20 років відпрацював водієм на автобусі міжнародного сполучення, тому знаю всі нюанси цієї роботи. Але за роки, що я в малому бізнесі, мало що змінилося у ставленні держави до підприємців, тих, хто й сам дає собі раду, й іншим забезпечує робочі місця, а споживачеві — якісні послуги. Я часто спілкуюся з колегами-перевізниками з Польщі та Німеччини і не перестаю дивуватися ставленню держави до них, повазі до особистості. Тамтешній підприємець не боїться податківця, бо той, навпаки, не каратиме одразу, а допоможе знайти помилки, які трапляються в усіх. Не податківець диктує свою волю підприємцю, а вони є повноправними партнерами наповнення бюджету держави. Перевізник у Польщі та Німеччині отримує дизельне паливо дешевше завдяки сприянню держави. Ми ж часто переплачуємо втридорога, та й усі нюанси ведення малого бізнесу для нас — це власний головний біль, навіть навпаки: від держави чекаєш не підтримки, а боїшся, аби тебе, незрозуміло за що, не почали карати. Також у цих країнах значно доступніші кредити і реальні відсотки на ці кредити. Можна розвиватися, держава розуміє, що від того отримає більше податків. Ми ж боїмося думати про розвиток, адже відсотки на кредити просто зашкалюють.

Наразі хотілося б отримувати допомогу в пошуку клієнтів, адже наш рівень трохи, як кажуть, нижчий, аніж можливості держави, котра має бути зацікавлена в розвитку підприємництва. Я ніколи за ці роки не сподівався ні на кого, а тільки на себе.

Підготувала Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк

 ЛЬВIВ:

Вікторія ДОВЖИК, заступник начальника управління економіки Департаменту економічної політики Львівської міської ради:

— Місту пощастило з історико-архітектурною спадщиною. Це безпосередньо вплинуло й на формування прошарку підприємців, які працюють у сфері туризму та обслуговування, ресторанного господарства, торгівлі. Завдяки зусиллям міста, що спрямовуються на залучення рік від року дедалі більшої кількості туристів, багато підприємців мають можливість знайти себе в цій сфері. У місті з’являються нові кав’ярні, ресторани, готелі, сувенірні крамниці, різноманітні атракціони для туристів тощо. Традиційно в місті багато кравців та шевців. Це зумовлено спадщиною великих підприємств легкої промисловості, наявністю традицій і бази професійної технічної освіти. Інше питання, що досі велика їх кількість воліє працювати в тіні. Приємно констатувати, що зростає кількість підприємців, які працюють у сфері інформаційних технологій. І це саме той сегмент підприємців, які декларують доволі високий рівень доходів порівняно з фізичними особами-підприємцями інших сфер. За 2012 рік їхня частка в загальній кількості ФОП склала 10%, при цьому вони сплатили понад 17% із загальної суми надходжень єдиного податку від фізичних осіб-підприємців.

В окремих сферах бізнесу працює велика частка незареєстрованих підприємців. Як приклад, можна назвати сферу таксомоторних перевезень. Законодавством на сьогодні не врегульовано питання контролю та відповідальності в цій сфері, отож більшість водіїв, особливо після нововведень, коли тепер їм доводиться платити, крім податку, ще й єдиний соціальний внесок, бажають залишатися в тіні. Тіньова складова в цій сфері — близько 70%, — це вражає. Загалом така ситуація спостерігається по всій Україні. Пропозиції щодо змін до законодавства, які спрямовані на впорядкування сфери таксомоторних перевезень та її легалізацію, обговорюються роками, але до цього часу безрезультатно.

На жаль, на сьогодні необхідність подбати про майбутнє, про соціальний захист у майбутньому підприємці ставлять нижче за потребу в отриманні кращого (неоподатковуваного) заробітку. Надходження єдиного податку за перше півріччя 2013 становить 88,1 млн грн, що становить 6,7% міського бюджету, а за 2012 рік надійшло 130,7 млн грн, що становило 6,2% міського бюджету.

Щодо проблем, які впливають на розвиток малого бізнесу сьогодні, підприємці говорять про погіршення купівельної спроможності населення, подорожчання кредитних ресурсів, брак матеріальних ресурсів і, звичайно, надмірне навантаження зі сплати податків та внесків. Ще однією проблемою, вважаю, є небажання або неспроможність розширюватися. Типовою є ситуація, коли підприємець, досягаючи певного рівня розвитку, не хоче або не вміє рухатися далі. Це острах, небажання потрапляти «на очі» контролюючим службам, зрештою менталітет. З одного боку, диверсифікована економіка і переважно малий та середній бізнес додає стабільності економіці міста. З іншого — нам бракує великого, розвинутого, інноваційного бізнесу.

Позитивом є те, що, на мою думку, нам вдалося зменшити кількість зауважень до міської влади щодо складності отримання дозвільно-погоджувальних документів. З початком роботи дозвільного офісу і центрів надання адміністративних послуг в усіх шести районах міста процедури отримання дозволів спрощені і значно скорочені.

Лілія, власник магазину декору і товарів для дому, Львів:

— У малому бізнесі я вже 20 років. Спочатку в 1990-х разом із чоловіком возили з Польщі те, про що в Україні тих років просто мріяли. Згодом, коли всі завіси відкрились і вітчизняний ринок заполонили іноземні товари, наші покупці стали більш вимогливими, і, зрештою, попит почав диктувати пропозицію, яка в плані продукції легкої промисловості ставала щораз більшою. Уже сім років я реалізовую у своєму магазині товар іншого ґатунку: спочатку був посуд, сьогодні — це предмети для декорації інтер’єру. У моєму випадку доцільність лише одного магазину — це необхідність, адже люди звикли заходити до якогось одного великого гіпермаркету і купляти там все: від зубної щітки до пральної машини. Крім того, і ціни там дешевші. А відкривати в центрі міста лише один власний магазин також невигідно, адже велика ціна оренди диктує і відповідні ціни пропонованої продукції. Повертаючись до феномену гіпермаркетів, скажу, що чимало класичних ринків у Львові зараз мало затребувані, тому сьогодні статус «торговельний» розширився до «розважально-торговельний». Щиро кажучи, підприємці, які сьогодні володіють лише одним магазином, не є бізнесменами, це радше засіб, коли ти точно впевнений, що отримаєш зарплату. Хоч на моєму бізнесі це не надто помітно, адже маю лише один магазин, але вважаю: головне, що може зробити держава для розвитку малого бізнесу — це спростити систему сплати податків і вдосконалити систему пільг для останнього.

Підготувала Марта КОВАЛЬЧУК, Львів

 ЗАКАРПАТТЯ:

Найкраще, що могла би зробити держава для розвитку  — це самоусунутись від втручання в економіку. У цьому переконані деякі закарпатські підприємці. Павло Гомонай, власник магазину комп’ютерної техніки, зареєстрував ФОП 2002 року, до того працював у вигляді ТОВ, прокоментував «Дню»: «Бізнес-клімат у цілому непевний, значно поменшало стартапів. Люди якось адаптуються і до так званого покращення. Найкраще, щоб змогла зробити держава для розвитку підприємства — це самоусунутись від втручання в економіку. Якщо уряд продемонстрував повну нездатність впроваджувати інфраструктурні проекти, то нехай не втручається не в своє діло: здайте дороги у платні концесії, і вже за декілька років у нас будуть нормальні автобани. Сьогодні найбільше мене турбує те, що немає впевненості в завтрашньому дні». Також пан Павло зазначив, що найкращим роком суб’єктивно бачиться 2003-й, «тоді трава була зеленішою і твердішою», — жартує підприємець. «Об’єктивно найкращими роками для бізнесу були 2007—2008 роки, але було відчуття перегрітої економіки, завищених вимог до зарплат працівників, значний обсяг продажів у кредит і таке інше», — прокоментував закарпатський підприємець.

Загалом, фізичних осіб підприємців на Закарпатті досить багато, начальник управління доходів і зборів з фізичних осіб Головного управління Міндоходів у Закарпатській області Ігор Кріль прокоментував «Дню»: «77% від загальної кількості зареєстрованих у територіальних органах Міндоходів суб’єктів господарювання — це фізичні особи-підприємці. Їхня кількість у Закарпатській області становить 68 071. Із них понад 29 тис. ФОП працює на спрощеній системі оподаткування, а решта — на загальній системі оподаткування. Більшість ФОП працює у сферах торгівлі й надання послуг.

Протягом січня — червня до місцевих бюджетів Закарпаття надійшло майже 610 млн грн, що на 40 млн грн більше, ніж за відповідний період минулого року. Із цієї суми фізичні особи-підприємці сплатили 105 млн грн. Наприклад, ФОП — платники єдиного податку сплатили до місцевих бюджетів 56,4 млн грн, що на більш як 19 млн грн більше, ніж за відповідний період минулого року».

Підготувала Вікторія ЖУЙКО, Ужгород