Коротко / КУЛЬТУРА

«Молитва» за Білаша

У Національній опері пройшов вечір пам’яті відомого українського композитора, присвячений 80-річчю з дня народження маестро. Вже вісім років як обірвався земний шлях Олександра Івановича, але час не владний над музикою Білаша. Назву концерту дала найпопулярніша, найбільш знакова пісня композитора, написана ним на слова Дмитра Павличка понад 40 років тому. «Два кольори» — два кольори часу — «любов і журба». Вони ж — сутність багатьох творів Білаша. Творчий союз композитора й поета тривав довгі роки, давши нашій культурі багато чудових пісень. Декілька з них прозвучало на ювілейному вечорі, зокрема, «Ясени», «Долиною туман тече», «Явір і Яворина» й остання, написана незадовго до відходу з життя маестро, — «Не спи, моє серце», що прозвучала у виконанні Українського народного хору ім. С.Павлюченка Київського національного університету культури і мистецтв (диригент — В.Самофалов). У програмі виступили: Фемій Мустафаєв, Валентина Матюшенко, Наталія Пелих, Анатолій Юрченко, вокальний квартет «Явір», тріо бандуристок Національного радіокомітету України та ін. Програму відкрила романтична симфонічна поема «Світанок на морі» у виконанні Національного симфонічного оркестру України під керуванням Володимира Сіренка. Ще в середині 1960-х Олександр Білаш написав оперу за однойменним твором Т.Г.Шевченка «Гайдамаки». Проте шлях їй на велику сцену був довгі роки закритий, а зараз з’явилася надія, що в Національній опері цей твір Кобзаря з’явиться в репертуарі театру. Два хори з «Гайдамак» виконала Капела бандуристів ім. Г.Майбороди (диригент — Віктор Скоромний). Світлі й теплі спогади про композитора прозвучали на вечорі з вуст його друзів і співавторів — Дмитра Павличка і Бориса Олійника (на слова Бориса Ілліча були виконані знамениті «Пісня Києву» і «Мелодія»). Можливо, не всі знають, що Білаш писав не лише музику, але й вірші. Його поезії читав Анатолій Паламаренко. Запам’яталися рядки: «А я народом називаю всіх тих, хто за Україну у молитві». Дуже знаменні рядки. Адже Україну Олександр Іванович любив щиро й самовіддано. З кохання і в ім’я кохання народжувалася вся його творчість. Вона й була його молитвою за Україну, повідомляє Ольга АНУФРІЄВА.

«ДДТ» і Шевчук — більше ніж музика

18 березня в Києві на сцені Палацу «Україна» виступить популярна рок-команда. Як зазначають організатори гастролей, шанувальники творчості гурту «ДДТ» і лідера цієї команди Юрія Шевчука побачать майстра не лише як рок-музиканта, а й як філософа, людину з глибоким асоціативним поетичним мисленням, психолога людських душ, як особистість, не байдужу до долі людей. За три десятиліття він вписав декілька сторінок не лише в музичну історію, а й залишив яскравий слід у цілому поколінні людей. Юрій Шевчук — композитор, співак, поет, художник, актор, продюсер — усіх його досягнень досить для того, щоб зрозуміти багатогранність його особистості. Активна громадянська позиція музиканта не лише привернула до нього інтерес в усьому світі, а й, що набагато важливіше, — реально допомагає у вирішенні багатьох соціальних проблем, які постійно виникають у різних регіонах колишнього СРСР. Останні два роки Юрій з гуртом «ДДТ» працював над новим альбомом, у якому відображено як погляд на сучасне життя, так і новий підхід до звучання гурту. «ДДТ» встигає поєднувати активну роботу в студії з гастрольною діяльністю. Нова програма «Сольник» — це лише музика, вірші й пісні, роздуми про життя і мистецтво.

Чого хоче жінка?

У галереї «Парсуна» проходить персональна виставка молодої київської художниці Ольги Радіонової, яку вона назвала «Мрія кожної жінки бути мрією чоловіка». Експозицію склали жіночі портрети. «Ідея виставки народилася рік тому. Була дуже холодна і затяжна зима, від якої всі люди дуже втомилися. І щоб наблизити весну, мені захотілося створити жіночі образи — яскраві, насичені, позитивні, — розповіла «Дню» О. Радіонова. — Ця тема мене захопила і вилилася в досить велику серію робіт. Спочатку народився цикл «Хороші дівчатка», а потім я подумала, що всі жінки дуже різні і всередині кожної живе «бісик». Так народився ще один цикл — «Погані дівчатка». Ми, жінки, носимо в собі різні маски, які надіваємо залежно від настрою, ситуації або бажання (можемо бути веселими і сумними, задумливими і мрійливими, кокетливими і забавними), інколи в нас пробуджується хижачка, але в деяких негативних рисах може бути і щось позитивне. Ось такий «коктейль» я спробувала змалювати з певною іронією й деяким сарказмом». Потрібно відзначити, що всі дівчатка — і «хороші», і «погані» — написані художницею з великою любов’ю, добротою, мудрим розумінням, а також із легкою поблажливістю до маленьких жіночих слабкостей. Майстриня не знімає, а лише трохи піднімає тонку вуаль, що приховує загадкову жіночу душу, змушуючи глядача замислитись: «А що ж під маскою»? Образи Ольги Радіонової таємничі, вабливі й... ароматні. А як художниці вдається передавати аромат жінки за допомогою фарб — нехай це залишиться її маленькою таємницею, повідомляє Світлана ГОЛОВКО, «День».