Парад вернісажів
У галереї «Щербенко Арт-Центр» презентували інсталяцію Марії Куликовської. Вона супроводжувалася авторським перформансом. Глядач побачив постмодерн у найвідвертішому прояві. Фактура цього твору була досить проста: величезний прямокутник насипаної на лінолеум землі, на якому лежала авторка в помаранчевій сукні і впродовж майже години плакала і кричала у вириту в землі лунку. Що це? Реквієм за померлими або малерівська «Пісня про землю», виконана на сучасний лад? Ця абстракція стала зворушливо-людяною і підказала кожному свої думки й асоціації...
Куратори виставки зазначили, що цей проект «мотивує глядача до інтуїтивно-емоційного способу знайомства з мистецтвом, оскільки не пропонує конкретного вербального маніфесту у вигляді назви або концепції».
Ще один вернісаж, представлений того вечора в тому ж дворику на Михайлівській, називався «Реплікація» (це слово краще за все перекласти як «копіювання»). Автор робіт — Василь Бажай. Художник володіє колоритом. Відтінки теплого моря, зеленого гаю — що може бути миліше оку? Концепція художника свідчить: основами його робіт є мистецтво, наука і філософія. Василь щедро наносить фарбу на свої полотна, дуже товстим, максимально виразним шаром.
