«По сантиметру на день»

Ця подія припадає на 13 грудня, і з цієї нагоди запланована низка святкових заходів. Наприклад, це — урочиста академія в Оперному театрі, конференція у Франковому університеті, круглі столи з участю фахівців з-за кордону, представлення альбому «Богородиця Одигітрія» із церкви Успіння Пресвятої Богородиці та візуальна презентація реставрації іконостаса із церкви Воздвиження Чесного Хреста з монастиря Скит Манявський, а також — виставка «Врятовані скарби музеїв Львова» у Музеї етнографії. Про це «Дню» розповів завідувач Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру, кандидат мистецтвознавства Тарас ОТКОВИЧ. І додав, що на виставці представлено низку відреставрованих творів українського та європейського мистецтва XVI—XIX століть — станкового олійного живопису, іконопису та поліхромної дерев’яної скульптури із Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького, Львівського історичного музею, Львівського музею історії релігії та Музею етнографії та художнього промислу. Поряд з відреставрованими творами — інформаційні стенди, які ілюструють усі процеси реставраційних робіт і дають змогу повною мірою оцінити результати роботи реставраторів.

НАЙДАВНІША ВІДНОВЛЕНА ПАМ’ЯТКА — «ДОРОГОБУЗЬКА БОГОРОДИЦЯ» ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІІІ СТОЛІТТЯ

— Наша організація заснована 1983 року, — розповідає Тарас Откович. — Ми працюємо для нашого, західного, регіону. Обслуговуємо вісім областей — ідеться про всі державні музеї. Це кілька сотень музеїв — великих і маленьких, які підпорядковані Міністерству культури. Проводимо реставрацію, обстеження, консервацію, даємо рекомендації, тобто робимо повне обслуговування. Крім того, проводимо виставки та презентації відновлених робіт. У нас працюють 14 художників-реставраторів різних категорій, також — науковці: хіміки, біологи, ентомологи. Відділ науково-дослідної реставрації розробляє і виконує комплексні програми з реставрації станкового темперного та олійного малярства, настінних розписів, поліхромної скульптури, золоченої різьби. Реставратори відділу є професійними виконавцями особливо складних консерваційних процесів. Усі мають профільну освіту — закінчили Коледж Труша та Академію мистецтв (кафедра реставрації творів мистецтва).

— Перш ніж починати реставрацію, яке обстеження проводите?

— Ентомологічне та мікологічне, тобто визначаємо, наскільки пам’ятка пошкоджена жуками-деревогризами (причому це дуже велика і складна проблема для дерев’яних основ, і не лише для нас — для європейських реставраторів теж) та пліснявою (міцеліальними, цвілевими, грибами).

— Яку найдавнішу пам’ятку відновлювали?

— Це дуже відома річ — ікона «Дорогобузька Богородиця», датована другою половиною ХІІІ століття. Вона зберігається у Рівненькому краєзнавчому музеї. Це хрестоматійна річ, яка реставрувалася наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років, і це — одна з найдавніших ікон, які є в Україні. Ми дуже гордимося цією роботою. Також за час існування філії здійснено консервацію і реставрацію таких відомих пам’яток, як іконостас церкви Воздвиження Чесного Хреста із монастиря Скит Манявський (1678—1705 рр., автор Йов Кондзелевич), ікон «Іван Богослов» (ХVІ ст.), «Христос Вседержитель» (ХVІ ст.), «Благовіщення» (ХV ст.), «Святий Василій Великий» (ХVІІ ст.), «Мельхіседек» (1681 р., автор Іван Руткович), «Страсті Христові» (ХVІІ ст., музей «Дрогобиччина»), збірки «Портрети родини Любомирських» (Львівський історичний музей), стінопису каплиці церкви Пресвятого Серця Христового в місті Жовква (автор Юліан Буцманюк), стінопису церкви святого Миколая в місті Золочів (автор Модест Сосенко), іконостасу церкви Святої Трійці в місті Жовква, іконостасу церкви святого Михаїла в селі Гумниська Буського району Львівської області (Львівська національна галерея мистецтв), вівтаря святої Анни із церкви в селі Фельштин (Львівська національна галерея мистецтв)... Список можна продовжувати. Це — сотні ікон із музеїв не лише західних, а й інших областей України.

ІКОНА СВЯТИЙ МИКОЛАЙ ІЗ ЖИТІЙНИМИ СЦЕНАМИ. XVII СТ.

— Відомо, що головна мета реставрації — забрати забруднення, також — часткові і суцільні перемальовування. Тобто відновлення полягає в поверненні первісного вигляду пам’ятки, а вона ж може бути з великими втратами...

— Так. Ми ретельно досліджуємо експонат в ультрафіолетових чи інфрачервоних променях і «добираємося до автора» (авторського шару), усуваючи всі забруднення, пізніші нанесення і добавки. Якщо є пошкодження, ми їх не доповнюємо, не робимо вставок, навіть якщо втрати — значні.

— Це стосується тільки ікон?

— Олійного живопису і поліхромної скульптури також. Наприклад, так реставрували скульптури Пінзеля, готуючи до виставки в «Луврі». Тобто в оригінал не втручаємося. Це світова практика.

«ПОРІВНЮЄМО НАШУ РОБОТУ З РОБОТОЮ ХІРУРГА БІЛЯ ТЯЖКОГО ХВОРОГО»

— Робота реставратора — дуже неквапна. Скільки в середньому триває?

— Може тривати і рік, і два, і три... Порівнюємо нашу роботу з роботою хірурга біля тяжкого хворого. Не можна помилитися, не можна поспішати. Буває, справа просувається і по сантиметру на день. Буває, реставратор виконує роботу під мікроскопом. Отже, як вийде. Квапитися не потрібно. Звісно, бувають і простіші роботи.

— Чи траплялося, що під час обстеження і реставрації робилися якісь відкриття, які дивували і науковий, і мистецький світи?

— Так. Наприклад, в Історичному музеї Володимира-Волинського ми виявили у фондах невеличку ікону «Спас Нерукотворний» — суцільно перемальовану. І нам зразу ж спало на думку, що під шаром бруду й перемальовувань може бути шедевр. Тож узяли на реставрацію, зробили обстеження в рентгенівських променях і виявили абсолютно іншу ікону початку XVI століття. А замальована вона була на початку ХХ століття чи наприкінці ХІХ. Те саме стосується Богородчанського іконостасу. Тобто таке трапляється досить часто. Це велике задоволення і для реставраторів, і для науковців, бо повертаємо українському мистецтвознавству ще один шедевр.

— По закінченні реставрації робите покази. На моїй пам’яті, це виставка до 350-річчя Йова Кондзелевича в Національному музеї. Також нещодавно у Львівській галереї мистецтв демонстрували полотно Кранаха...

— Також показували в Музеї етнографії велике парадне полотно середини XVIII століття із Волинського краєзнавчого музею «Вінчання князя Миколи Радзивілла з Катериною Гонзаго». Також були збірні виставки, де ми представляли роботи з різних музеїв, а ще — твори скульпторів XVII і XVIII століть Йогана Пфістера та Йогана Георга Пінзеля. І не тільки.

— Чи можете сказати, що до вас стоїть черга?

— Так. На жаль, не можемо багато робіт охопити, бо кожна вимагає серйозного підходу.

— Не підраховували до ювілею, скільки загалом пам’яток відновлено?

— Кілька тисяч — і досить великих, і мікроскопічних. Насправді це — дуже багато. Звісно, не кожна робота — шедевр. Але всі — пам’ятки нашої культури! Збережені й урятовані. Наша філія співпрацює зі спорідненими установами як в Україні, так і за її межами, що надає можливість обміну інформацією з проблематики консервації і збереження мистецької спадщини й суттєво впливає на стан охорони культурних цінностей у регіоні.