Дніпропетровськ втрачає акації та відгороджується від Дніпра
Понад тридцять відомих представників дніпропетровської інтелігенції — письменники, художники, артисти, вчені та краєзнавці — звернулися до міського голови Івана Куліченка з відкритим листом, у якому висловили свій протест із приводу руйнування та знищення історико-культурного краєвиду рідного міста. Діячів культури обурює той факт, що в останні роки за прямого потурання чи зі схвалення міської влади в центрі Дніпропетровська було знесено та понівечено багато будівель, які визначали архітектурне обличчя міста. «Старше покоління дніпропетровців, — зазначається в листі, — пам’ятає, як відносно недавно радянською владою знищувалися старовинні будівлі з красивою архітектурою, проте таких масштабів руйнування, як зараз, ніколи не спостерігалося». Потворні «новобудови», нагадують автори листа, виростають на головному проспекті та в історичному центрі як гриби. При спорудженні одного, наприклад, нещодавно було безнадійно зіпсовано єдину в місті будівлю, побудовану братом всесвітньо відомого письменника — архітектором Андрієм Достоєвським. А задля будівництва «споруди- монстра «Мост-сіті» з лиця землі було стерто цілий квартал».
«Нас непокоїть той факт, — волають до мера його земляки, — що місто все більше відгороджують від Дніпра висотною масивною забудовою, хоча вулиці повинні вентилюватися річковим повітрям, а набережна повинна бути зеленою рекреаційною зоною». Замість цього, обурюються підписанти, міська влада веде «тотальну вирубку» дерев не лише на набережній Дніпра, але й на перенасиченому транспортом центральному проспекті. Подібні дії чиновників діячі культури вважають «не просто абсурдними, але і злочинними». «Кому вигідно, — запитують вони міського голову, — щоб на багато років центр міста залишився без «зелених легенів», без тіні вздовж проспекту, без краси чудових дерев-акацій, які були невід’ємним елементом архітектурно-ландшафтного виду Дніпропетровська».
«За останні роки, — з гіркотою констатують вони, — економiчний та санітарний стан Дніпропетровська став близьким до катастрофічного. Місто перетворене в суцільний смітник. Звалища можна побачити, якщо хоча б трохи віддалитися від центру міста, хоча й центр перебуває далеко не в ідеальному стані». «Смітники на периферії Дніпропетровська, — повідомляється в листі, — займають гектари, причому в їхньому «асортименті» можна побачити зіпсовані продукти, отруйні речовини, будівельний мотлох. Приклад тому сміттєзвалище, що на березі Дніпра на відстані двохсот метрів від будівлі виконкому Амур-Нижньодніпровського району». «Забрудненість вулиць Дніпропетровська, — обурюються діячі культури, — особливо приватного сектора, жахає. Величезні житлові масиви не освітлені, на тротуарах красуються діри неприкритих люками каналізаційних, водопровідних каналів, дороги розбиті, й цю гнітючу картину доповнюють напівзруйновані та покинуті будинки». «Чи не пора, — запитують представники дніпропетровської інтелігенції, — міським чиновником припинити «боротьбу iз зеленими насадженнями», а бюджетні кошти направити на розчищення цих «авгієвих конюшень»?
Звертають автори відкритого листа увагу міського голови і на «ідеологічний анабіоз», у якому досі перебуває Дніпропетровськ. У місті й зараз «є площа Леніна, набережна Леніна, вулиця Леніна, проспект Ілліча, палац Ілліча і ціла купа пам’ятників вождя з темного для України минулого». «Відповідь міської влади, — відзначають діячі культури, — ми знаємо наперед — на перейменування не вистачає коштів. Проте це мова лукавого — адже знаходяться гроші на різні «реконструкції та благоустрій», на масові видовища та феєрверки, які марнують вигідні комусь «чорні діри» в міському бюджеті». «У всьому цьому, — підкреслюють представники дніпропетровської інтелігенції, — ми вбачаємо відсутність доброї волі, суспільної та судової відповідальності, патріотизму тих, від кого безпосередньо залежить санітарно-екологічний стан, архітектурний вигляд, культура і, нарешті, моральний клімат Дніпропетровська».
