Грузія: попередні підсумки
Немає танків на грузинських вулицях. Є молодий актив опозиції, що на шаленій швидкості роз’їжджає Тбілісі. Є прапори, вино, феєрверки й тріумфування. «Грузинська мрія» збувається. Мало хто тут міг уявити, що одного дня Саакашвілі скаже: «Так, хлопці, я тепер лідер опозиції». А він сказав! І визнав свою поразку. Ця людина, звикла до влади, звикла до народної любові й загального поклоніння, заявляє про повагу до волі виборців.
Циніки, скептики, опозиціонери, лоялісти й реакціонери назвали крок президента геніальним. Сам він іще рік керуватиме країною, а за рік багато чого може змінитися...
Кілька років тому я писала інтерв’ю з Саакашвілі. «Якби я був у опозиції сьогодні, то я б знайшов спосіб перемогти владу», — сказав він. Тоді президент скаржився на слабкість своїх опонентів. Нинішній глава держави з його харизмою й ораторськими здібностями перетворить грузинську політику на феєрверк — не менш барвистий, ніж ми бачили вчора, коли Іванішвілі святкував перемогу.
Не сталося ні громадянської війни, ні мордобою, ні масових фальсифікацій. Міжнародні спостерігачі — зокрема й ОБСЄ — заявляють про «вільний вибір» і «важливий крок для розвитку демократичних традицій».
У Грузії відбулися вибори. Принаймні половина населення проголосувала за зміни й отримала те, чого хотіла.
Тбілісі в очікуванні гучних битв у парламенті, нових призначень, нових облич і справжньої політичної боротьби.
Багато з тих людей, які голосували за Іванішвілі, не знали абсолютно нічого про його програму, зовнішньополітичні й внутрішньополітичні пріоритети, не знали, хто він і чого він хоче. Голосували за його гроші, його успішність і благополуччя, за те, що він фінансував будівництво храмів і справно виплачував пенсії акторам. Грузинське суспільство поки що занадто емоційне, щоб розмірковувати.
Але яке суспільство — така й влада.
Це і є демократія у дії.
Перед виборами Грузію відвідали генсек НАТО, держсекретар США, верховний комісар ЄС і ще багато значних постатей. Усі вони попереджали Михаїла Саакашвілі: майбутнє голосування — тест на демократію. Тбілісі поставили умову: не буде свободи вибору — не буде євроатлантичної інтеграції. Отже, тепер треба чекати зближення із Заходом — саме цього зближення останні дев’ять років добивається Саакашвілі. Зауважу, що Іванішвілі заважати вступу до НАТО не планує.
Я не підтримую «Грузинську мрію». Я не голосувала за Бідзіну Іванішвілі. Але сьогодні я не боюся за свою країну.
echo.msk.ru, 2 жовтня 2012 р.
