Апокаліптична комедія
«Гірська жінка: на війні», друга картина ісландського режисера Бенедикта Ерлінгссона (нар. 31.05.1969), створена в копродукції України з Францією й Ісландією, - кіно, безумовно, жанрове. Але жанри тут змішані, як ми далі побачимо, примхливо: комедія, трилер, навіть мюзикл. Уявити складно, але інакше не скажеш.
Одна з найдосвідченіших ісландських акторок, Галльдоура Гейрхардсдоттір, грає сестер-близнючок середнього віку Асу й Галлу. Аса прагне внутрішнього вдосконалення, навчає йоги співгромадянок і мріє поїхати на послух до індійського гуру Махаріши. Галла – її повна протилежність На стіні її оселі висять фото Нельсона Мандели й Махатми Ганді. Вона диригентка хору, мріє всиновити дівчинку з далекої бідної України і хоче за будь-яку ціну припинити розвиток алюмінієвої промисловості на рідному острові; інакше кажучи, вона – екодиверсантка.
Вже в першій сцені Галла, з небезпекою для власного життя, виводить з ладу енергопостачання алюмінієвого комбінату за допомогою лука й стріли. Більша частина сюжету – це адреналінові перегони героїні наввипередки з силами правопорядку. Вона готує акти саботажу, здійснює їх і тікає; за нею женуться поліція й ЦРУ з собакам, дронами, гелікоптерами й супутниками; попутно маємо змогу роздивитись краєвиди Ісландії, які Ерлінґссон наче спеціально зібрав для всіх майбутніх потенційних туристів – гори й льодовики, овечі пасовища й гарячі джерела, бурні річки й океанські узбережжя. Паралельно з Галлою в регулярні неприємності мимоволі й незмінно смішно вляпується абсолютно невинний латиноамериканський турист. Додаються класичні комедійні ходи - плутанина близнючок, перевдягання.
Все так і триває, й масштабна угода лиходійської корпорації з китайськими інвесторами під загрозою, аж раптом приходить лист-підтвердження: Галлі дозволили вдочерити 4-річну Ніку з нашої Дружківки – круглу сироту, яка втратила батьків на війні. І тут уже сюжет звертає в драму з класичним конфліктом почуття і обов’язку.
Поки що все більш-менш стандартно.
Але є ще дещо: музика.
Великий український сценограф Данило Лідер колись казав: “У фільмах часто буває така ситуація: герой заходить у ліс, про щось замислюється й починає грати музика. Але де там у лісі оркестр?”
Ерлінґссон, вирішивши не повторювати описану помилку, застосував прийом настільки ж простий, наскільки й ефектний: ввів музикантів у кадр. Всім пригодам Галли акомпанують два тріо: колоритна банда ісландських ударника, духовика й акордеоніста, й наші Сусанна Карпенко, Ірина Данилейко й Галина Гончаренко, що співають народні пісні. Тексти пісень адаптувала керівниця Лабораторії етномузикології Національної музичної академії Ірина Клименко разом з режисером. Музиканти й співачки мовби коментують події – цілком у дусі брехтівського театру, який істотно вплинув на європейський кінематограф. Всі ці музичні появи настільки дотепні й точні, що в Канах фільму присудили премію консорціуму письменників і композиторів SACD за найкращу музику, а також єдиний державний приз фестивалю - «Золоту рейку» від залізниць Франції.
А до чого тут Україна, окрім колізії з удочерінням?
У фіналі героїня таки потрапляє на постіндустріальний Донбас. І оцей ландшафт, з його монструозними домнами, нескінченними трубами, повністю вбитою природою здається здійсненням найгірших страхів Галли. Ерлінґссон ще й посилює цей кошмар справжнім потопом – зміни клімату, здається, стали незворотними. У воду поступово занурюються всі – в тому числі й музиканти з інструментами, і співачки у своїх віночках. Виходить так, що ми дійсно дивився апокаліптичний трилер, думаючи, що це комедія.
Можна врятувати одну дитину, але чи можливо – цілу планету? Чи вже пізно?
***
Гірська жінка: на війні / Kona fer í stríð (2003, Франція-Ісландія-Україна, 101`), режисура: Бенедикт Ерлінґссон, сценарій: Оулавюр Еґільссон, Бенедикт Ерлінґссон, оператор: Берґстейн Бйорґльфссон, у ролях: Халлдора Гейхадсдоттір, Йоган Сігуроарсон, Хуан Камілло Роман Естрада, виробництво: Slot Machine, Gulldrengurinn, Vintage Pictures, Köggull, Солар Медіа Ентертейнмент.
