Іспанець у Львові
Увесь минулий місяць відбувався найбільший центральноєвропейський літературний фестиваль – Місяць авторських читань. Щодня у п’яти містах відбувалися два літературні вечори – й уявіть собі, що в липні на такі часті культурні заходи знаходилося багато охочих прийти. Це, власне, і є першою родзинкою цього заходу: раніше всі вважали, що літо – не час для культури, театри й філармонії зачиняються, містяни роз’їжджаються у відпустки, тож мистецтво нікого не обходить. Виявилося, обходить, та ще й як: зморені літньою нудьгою, люди масово відвідують літературні зустрічі, навіть якщо таких є шістдесят на місяць. Другою ж родзинкою є географія: фестиваль відбувається в чотирьох країнах (Чехія, Польща, Словаччина, Україна), тож письменники мають щільний графік: за 5 днів вони виступають у 5 містах у 4 країнах: Брно-Вроцлав-Острав-Кошице-Львів.
Пригляньтеся ще раз до переліку країн і міст, нічого вам не муляє око? Погодьтеся, трохи дивно в цьому списку виглядають Україна і Львів. Тобто нам не дивно, а іноземцям – навіть дуже. Адже логічніше було б на місці нашої країни додати Угорщину – і вийшло б, що фестиваль відбувається у країнах Вишеградської четвірки; так і спонсорів було б легше знайти, та й логістично було б менше клопотів. Після словацьких Кошиць авторів було б зручніше везти у друге найбільше місто Угорщини – Дебрецен – туди й ближче, й кордону немає. Тому хочу подякувати українській команді Місяцю авторських читань за те, що таки змогли переконати штаб фестивалю вибрати для проведення нашу країну, а також за ідеальну організацію всіх подій. Цьогоріч головною країною-гостем МАЧ була Іспанія, тож українські читачі мали змогу зустрітися з чеськими, словацькими, польськими, українськими авторами, але найбільше – аж 30! ‒ було іспанських письменників. Фактично ціла сучасна іспанська література приїхала до Львова. І це не лише приємність для української публіки, а й реальний інструмент промоції України.
Судіть самі: мені випало проїхати п’ять фестивальних міст з іспанським драматургом Карлосом Бе. Коли ми починали тур, він несміливо запитував, чи безпечно їхати в Україну. Він – інтелектуал, мандрівник, громадянин світу, але про Україну в нього був знаний нам стереотип: незрозуміла «сіра» країна десь на Сході, про яку нічого не відомо, де панують корупція, де гримлять революції й війни. А потім ми проїхали чотири прекрасних центральноєвропейських міст і приїхали в …п’яте прекрасне центральноєвропейське місто, Львів. Мій компаньйон був приємно вражений: така краса, культура, історія, архітектура, словом – Європа! А потім ще поспілкувався з людьми, провів чудовий літературний вечір, і вже після всього за кухлем пива ділився своїм захватом Україною.
Таких іспанців було тридцять. А ще були чехи, словаки, поляки. Повернувшись додому, вони розповідатимуть уже зовсім про іншу Україну, ніж ту, яку часто показують у телевізорах і образ якої формує російська пропаганда. Вони напишуть колонки для журналів і газет у своїх країнах, розказуватимуть про нашу країну на зустрічах з читачами, зможуть докинути кілька слів на наш захист, коли українців Кремль знову спробує обізвати фашистами й пожирачами снігурів. Протягом цього місяця львів’яни мали нагоду отримати море естетичного задоволення від знайомства з новими культурами, а водночас Україна здобула кілька десятків «послів доброї волі» за кордоном – іноземних письменників, що закохалися у Львів і нашу країну, знайшли собі тут нових читачів і друзів.
