Ульяненко: вписати у безсмертя
У Видавничому дому Дмитра Бураго вийшла перша частина монографії Фелікса Штейнбука «Під «Знаком Саваофа», або «Там, де...» Ульяненко».
Фелікс Штейнбук (інтерв’ю з ним — «Відчуття свободи — це абсолютно матеріальна річ» — див. у «Дні» від 17.07.20) народився 22 жовтня 1960 у Володимирі-Волинському. В 1986 закінчив з відзнакою Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки. Упродовж 1986—1989 працював учителем російської мови й літератури Володимир-Волинської загальноосвітньої школі № 2. Із 2000 — на посаді старшого викладача у Кримському державному гуманітарному інституті (Ялта). Згодом у тому ж виші очолив Інститут філології, історії та мистецтв. Двічі нагороджений знаком «Відмінник освіти України».
Після анексії Криму Російською Федерацією виїхав із окупованого півострова й за результатами конкурсу був призначений на посаду професора кафедри теорії та історії світової літератури КНЛУ. Наразі — професор кафедри русистики та східноєвропейських студій Університету Коменського у Братиславі. Є автором більш ніж ста сорока наукових і науково-методичних праць.
Предмет професійної зацікавленості Фелікса Маратовича в останні роки — це творчість одного з найяскравіших і найсуперечливіших українських письменників Олеся Ульяненка. За присвячену малій прозі Ульяненка збірку критичних есеїв-мініатюр «Інкубація «Яєць динозавра» пан Фелікс отримав літературну премію імені Олеся Білецького та Премію Полтавської обласної ради імені Панаса Мирного. А втім, монографія — це перехід на принципово інакший рівень.
Мабуть, ще ніхто так ґрунтовно не досліджував тексти першого бунтівника української прози доби Незалежності. У майже 400-стрінковому томі детально проаналізовані основні мотиви, жанрові відмінності, герої та героїні Ульяненкових творів, так само як соціально-політичне тло, на якому створювались ці тексти. Опрацьовані сотні джерел (у тому числі — статті авторів «Дня»). Проведена дискусія з досілдниками, які досі хибно тлумачать доробок письменника.
Зміст книги побудований у дещо апокаліптичному ключі, з цитатами з Одкровення Іоанна: «На початку була» «Сталінка»», «А «Тоді побачив я» «Вогнене око»», «І небо сховалось» «Під знаком Саваофа»», «І співали» «Перли і свині»». Навряд чи пан Фелікс мав на увазі те, що його слово про Ульяна, як того називали друзі, стане останнім. Але, безумовно, усі наступні дослідники зважатимуть на цю книгу, яка стала ще один кроком до введення Ульяненка в пантеон наших літературних богів.
