Закарпатська мандрівка

Перед мандрівкою на Закарпаття мене долали сумніви – чого я знайду більше: українських чи угорських прекрасностей? Найзахідніший край України давно відомий своєю інакшістю – філологічною, архітектурною, гастрономічною та навіть кліматичною – листя на деревах і полуниці в кошиках з’являються тут десь із місячним випередженням. Я чула про дубльовані мадярською назви магазинчиків, зграї турулів* на центральних площах, приймальні євродепутатів і чимало угорських шкіл.
УЖГОРОДСЬКІ ВУЛИЧНІ КАФЕ
Все це є, але поруч із українськими прапорами, спогадами про Карпатську Україну, вулицями Августина Волошина і працьовитим гуцульсько-русинським населенням. Закарпаття – безсумнівно, наша земля, повна українських прекрасностей, збагачена історичним європейським досвідом та обрамлена вишуканою імперською архітектурою.
МІСТ ЧЕРЕЗ РІЧКУ УЖ
Перша зупинка – Ужгород, де усе навпаки – не квітники в місті, а місто в квітнику, мало населення – багата урбаністична атмосфера, найкраща частина будинків – підвали, бо там зберігають сотні бочок десятків сортів закарпатського вина. Асфальт відступає перед бруківкою, що вперто змиває з себе залишки радянщини, аби повернути європейським дворикам колишню гармонію. Тендітні пам’ятники великим людям не кидають страшних тіней на перехожих, а лишають простір напомадженим пастельним будиночкам і майже тропічним ботанічним пишнотам. Уночі мені не раз здавалося, що дерева пообсідали диковинні звірі й стомлено дихають теплом на сутінкові вулиці, палаци й замки.
МАЛЕНЬКА СКУЛЬПТУРА ЧЕКАЄ
Замки завжди на вершині. Історики пояснять – аби важче було заволодіти твердинею**. Мені здається, що задум старих архітекторів сьогодні здобув новий сенс. Високий рельєф підіймає фортеці понад людьми й метушнею, – дивіться, як вишукано колись будували.
МУРИ УЖГОРОДСЬКОГО ЗАМКУ
Мукачівський Паланок і взагалі стоїть посеред міста не просто на горі, а на старому, глибоко сплячому вулкані. Замкові тераси, наче розкладна дитяча книжечка, вирізають у закарпатському небі багату історію краю, що, лишаючись незмінно на тій горі, подорожував імперіями – Угорською і Австрійською, чув тупіт турецьких коней та моторошні звички трансільванських господарів. Естергазі і Баторі, Ракоці й Текелі до того, як потрапити у фільми, жили й творили свої легенди посеред мукачівських краєвидів.
ТЕРАСИ МУКАЧІВСЬКОГО ПАЛАНКУ
Берегове й Косино, окрім ботанічних чудес, пестять туристів термальними водами. Купальні під відкритим небом із температурою 38-50 градусів не лише корисні для тіла, а й для радості, особливо коли надворі вітер і холод, а ви не мерзнете у басейні під небом. Якщо по завершенню «процедур» прийняти іще й трохи (або більше) місцевого вина – сон забезпечений янгольський, навіть найзатятішим грішникам.
ТЕРМАЛЬНІ КУПАЛЬНІ БЕРЕГОВО
На Закарпатті постійно хочеться їсти. Заквітчані вулички згортаються закутками, в яких уже пахне не сакурою, а паприкою, квасолевим супом і гуляшем-бограчем***. На Закарпатті хочеться жити, вбираючи увесь смак – природи, історії, вина.
БАГАТІ ВИНАРНІ ЗАКАРПАТТЯ
*Турул – міфічна пташка, яка вказала угорцям шлях до Угорщини (чит. – звичайний імперський хижак);
**твердиня – кажіть, коли стомилися повторювати «фортеця»;
***гуляш і бограч – національні угорські страви, але що тут говорити, варто скуштувати.