ЩОДЕННИК

З далеких Чемеровець, райцентру, приїхала до Хмельницького молодиця. І — на прийом до начальника обласного управління міліції Ігоря Платонова. Зі скаргою. Чи то на ветлікаря, який мчався своєю машиною, наче навіжений, розчавив на дорозі аж дев’ять її гусей — лише пір’я у всі боки розлетілося. Чи то на його, міліцейського генерала Платонова, підлеглих з району. За те, що «не відреагували належним чином на скаргу трудящої людини, не притягнули до суворої відповідальності винуватця за завдані заявниці збитки матеріального та морального характеру».

Генерал уважно вислухав громадянку. Щиро поділив її зрозумілі житейські турботи. Знавець душі — кандидат психологічних наук. І йому стало вельми шкода дев’ять голів птиці, що, як записали б у міліцейському протоколі, «загинула у результаті дорожньо-транспортної пригоди». Хай би ті гуси «жили у бабусі» бодай до осені — паслися, нагулювали вагу. Генерал тут-таки зв’язався по телефону з керівництвом підпорядкованого йому райпідрозділу, влаштував йому прочуханку. Одначе не за те, що не склало протокола на ветлікаря, шанувальника швидкої їзди. За інше: чому, запитав, не пояснили заявниці, що законодавець не передбачив жодної відповідальності за ці чи інші подібні збитки. Почув у відповідь: говорили, пояснювали, переконували, що це якраз той випадок, коли з винуватця, як з гуски вода. От коли «учасницею» дорожньо-транспортної пригоди є корова, то розглядаються всі обставини, і може статися навіть так, що відповідатиме сам власник скаліченої сільгосптварини. Мав би пильнувати свою «рухому» власність. Отакі метаморфози. І скільки ж то ще буває, що складається якась гостра житейська ситуація, та ніхто й нічим не може зарадити скривдженому. Навіть тоді, коли палко бажає допомогти.

Нічого, мовляв, не вдієш. Є прогалина у законодавстві щодо свійської птиці на дорогах. Чи, може, й не прогалина зовсім?..