Учасник багатьох вітчизняних і зарубіжних виставок, він незмінно привертає увагу і скульптурними, і малярськими, а також і графічними роботами. Сьогодні заслужений художник України і АР Крим, лауреат Національної премії України Айдер Алієв — один із провідних скульпторів Криму і України.

Алієв — кримський татарин, але народився 1952 року в Марійській АРСР на засланні. З дитинства розповіді батьків про квітучий Крим, якого вони були брутально позбавлені якраз посередині травня, в емоційній душі дитяти сформували образ прекрасної, але далекої землі і людей, які страждали далеко від неї. Йому здавалося, що доки вони є частинами різних художніх картин, він не буде щасливий, і Айдерові пристрасно хотілося з’єднати квітучу землю і рідних людей в одній картині, в одному образі. Він намагався виліпити ці образи з місцевої глини, але наразі нічого не виходило, і через те він пішов вчитися на художника. У 1968—1972 роках Айдер вчився в республіканському художньому училищі ім. П.П. Бенькова в Ташкенті, а після закінчення училища відразу ж поступив до Державного театрально-художнього інституту ім. О. Островського теж у Ташкенті. Застосовуючи дивовижну пластику в своїх скульптурах і картинах, Айдер Алієв порівняно швидко зробив творчу кар’єру. 1988 року він стає членом Спілки художників СРСР. 1990 року він переїжджає до Криму і його приймають у члени Спілки художників України. Тут і починається найголовніший період його творчості, в якій він створює образи Криму і свого народу вже на єдиному художньому полотні. І це не є важливим — чи на мальовничому, чи скульптурному. З 2001 року Айдер Алієв викладає на кафедрі образотворчого мистецтва Кримського інженерно-педагогічного університету, а з 2004 року — у Кримській філії Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України.

Художник створює свої скульптури переважно з двох матеріалів — з блискучого металу і з абсолютно чорного каміння. Мистецтвознавці вважають, що чорний колір для архаїчного кримського мистецтва не випадковий. Адже жодна територія не має такої кількості назв, де слово «кара» (чорний) повторювалося б у такій великій кількості значень — Караденіз, Карадаг, Карасу, Карасубазар... Чорний колір має сакральний сенс. Так народ називав свою землю.

Його символізм повернення до витоків простежується в багатьох скульптурах — «Повернення майстра», «Любитель кави». Ось «Блудний кінь» — величезний сумний кінь із очима дитини везе на собі маленький візочок. Кінь у архаїчній символіці Криму — культова тварина. Він втілює святість, одвічну мрію.

Життя і творчість Айдера Алієва нерозривно пов’язані з Середньою Азією і Кримом. Доля народу стає головною темою сучасного кримськотатарського мистецтва і однією з головних тем у творчості Айдера Алієва. Якщо існує генетична пам’ять народу, то його мистецтво, народні письменники і художники — це частина цієї пам’яті, її олюднене вираження. Першим великим монументальним твором Айдера Алієва в Криму став пам’ятник Ісмаїлу Гаспринському в Сімферополі. І рік за роком він створює нові монументи, які начебто народжено пам’яттю цієї землі. Пам’ятник депортованим у селищі Первомайське, і зрештою — головна його праця, створена 2005 року, монумент «Відродження» в центрі Сімферополя, за який Айдер Алієв разом із групою інших співавторів отримав Національну премію ім. Т.Г. Шевченка. Він створює центральну фігуру монумента Арзи — це узагальнений образ кримськотатарської жінки. Вважається, що образ жінки в Алієва є архаїчним, узагальненим і символічним. Мистецтвознавці бачать у нім глибинний зв’язок із творчістю Олександра Архипенка та Еміля Бурделя.