Так сталось, що останній раз я бачив Павла Шеремета в березні цього року на похованні тіла Георгія Гонгадзе. Він підносив вінки, метушився і уникав контакту. Тоді ми всі ховали не просто останки Гонгадзе. В повітрі висіла гнітюча хмара того, що всі начебто знають, хто дав наказ «розібратись з грузином», але при цьому цей Хтось так і не був покараний. Все залишилось на рівні не просто здогадок, а секрету Полішинеля, який офіційно озвучити чомусь нікому не спадає на думку. Кривава Істина впиралась всім в очі, і більшість в кращому випадку проголошувала лише формальні коментарі, а в гіршому - свідомо переводила «стрілки».

Тоді в березні ховали не просто тіло журналіста. Ховали тіло ЖЕРТВИ, тобто «улику» - доказ, обґрунтування злочину, докір. Політики, експерти, імениті журналісти, які в багатьох випадках зробили своє ім’я якраз на цій смерті, воліли знайти «формы речи» для того, щоб, закриваючи очі собі, закрити їх і для всього іншого загалу.

Минуло 16 років з часу зникнення Гії. За цей час мартиролог вбитих українців зростав у прогресії. Десятки журналістів, сотні активістів на Майдані і, зрештою, тисячі загиблих на Донбасі. Кривава стежка, яка веде лінією незроблених висновків і непокараного зла.

Тож як так сталося, що війна прийшла в центр Києва?

Саме війна, адже йдеться навіть не про одиночні постріли, а про показовий вибух. «Дестабілізувати ситуацію в країні» - такий основний меседж від офіційних джерел. Що ж, «День» неодноразово писав про «атаку в тил». І «спроби дестабілізувати ситуацію» в цьому тилу є абсолютно очікуваним явищем. Вбивство ж журналіста, про якого говорили в Україні, Білорусі і Росії, та ще й з відповідними «картинками», які забезпечили певні проросійські телеканали, абсолютно підходить до такої версії.

Але при цьому дехто забуває, що, списуючи все на подібну версію, ми виводимо за дужки власні невивчені уроки. Саме тому деякі «експерти» почали одразу говорити про те, що і вбивство Шеремета, і вбивство Гонгадзе було організовано російськими спецслужбами. Таким чином той, хто давав наказ «розібратись із грузином», начебто виходить «за дужки» як вже «жертва» російських спецслужб.

Насправді ніхто не применшує роль російських спецслужб в Україні. Але треба пам’ятати, що навіть з «братками» 90-х часто «розбирались» ці ж російські «специ», але на замовлення українських олігархів!

Вбивство Гонгадзе було апогеєм «кучмізму», коли за одним наказом можна було задушити в лісі ременем журналіста або забити в центрі столиці депутата «так, чтоб уже не встал» (цитата з плівок Мельниченка!). Але згадаємо, що у тому ж Таращанському лісі було знайдено ціле поховання тіл. Тобто йдеться про Систему, де, згадуючи слова Івана Грозного, «холопий своих мы вольны жаловать и казнить».

І як вигідно місцевим «іванам грозним» списати на Кремль усі свої злочини. Путінський Кремль - це агресор і цинічний вбивця. Але він також є бенефіціаром наших вад, з якими Україна має боротись в першу чергу.

Тому, навіть якщо «роги» зухвалого вбивства Шеремета ростуть із Москви, не можна порівнювати його смерть із смертю Гонгадзе, не дивлячись на два фактори, що їх поєднують – видання і особисті стосунки. На жаль, ми існуємо в світі, де олігархат давно зцементував принципи нашого існування, фактично ставши на перешкоді формуванняі нашої державності. І імперський Диявол цим обов’язково вкотре скористується. Тому сьогодні на прощанні на присутніх дивився невинно вбитий Георгій, нерозкрите вбивство якого натякає на подальшу безкарність.

«ЖИТТЯ ПАВЛА ВИЯВИЛОСЬ РОЗМІННОЮ МОНЕТОЮ»

Олександр ФЕДУТА, білоруський політолог:

- Війна триває. Я переконаний, що вибух, який страшним чином позбавив Павла життя, є частиною цієї війни. Тільки я б попросив колег журналістів не думати, що триває війна з нами - з журналістами. Триває війна за Україну. Переконаний, що смерть Павла була потрібна тим, хто прораховує і вибудовує свою політику так, щоб Україна втрачала якомога більше тих, хто її любить. А Павло любив Україну щиро. І для Путіна, і для Лукашенка він був ніким. Так само, як і ми з вами. Тому шукати там замовників не варто.

Життя Павла Шеремета виявилось розмінною монетою. Переконаний, що сліди дійсно ведуть до РФ, але вони не ведуть до Кремля. Безумовно, можливо, дехто із спецслужб консультував, як здійснити це вбивство, але це не на рівні замовників. Ті, хто замовив Шеремета, більше мають відношення до України, ніж до Росії.

 «ЦЕ ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНИЙ ВИСТРІЛ»

Леонід КАНФЕР, документаліст:

- Вбивство Шеремета - це попереджувальний вистріл, це спосіб впливу. Тому ті, хто відносить себе до незалежної журналістики, мають зараз просто перелякатись. Але саме Павла Шеремета ніхто не боявся, так само, як ніхто в цій країні не боїться розслідувань. Все, що відбувається, - це результат процесів, які тривають за лаштунками. Там або домовляються, або, навпаки, конфліктують. Тому всі ці журналістські розслідування є лише фасадом.

Я скептично оцінюю те, як суспільство і влада ставляться до журналістики. На жаль, ми не є «четвертою владою». Ні в РФ, ні в Україні. Маю надію, що з часом журналісти стануть «четвертою владою» в Україні. Але й тут це досить складно. Переконаний, що не було жодної причини вбивати Павла Шеремета за те, що він щось сказав чи міг сказати. Але Павло є ідеальною фігурою для вбивства з точки зору резонансу, який відбувся. Бо Павла знали і в Україні, і в Білорусі, і в РФ. Це було зроблено для того, щоб тремтіли стіни посольств. Тобто він став сакральною жертвою.

За добу до вбивства Шеремета я читав великий доклад про вбивство Нємцова. У мене було гнітюче відчуття. Вбивства Шеремета і Нємцова дійсно схожі своєю показовістю.

Жахливо ще й те, що не важливо, пишеш ти гострі матеріали чи ні, ти можеш стати жертвою. Для цього достатньо бути просто помітною особистістю.