Середина червня 2014 року. Українські підрозділи, в перших рядах — добровольчі батальйоні, звільняють українські міста від проросійських та російських бойовиків. Маріуполь, Щастя... Здавалося, ще трохи, і ми звільнимо Донецьк та Луганськ, повернемо Донбас...

Тоді, чотири роки тому, завзятий та впертий доброволець, Олесь Кромпляс, був у вирі подій. Саме його підрозділ звільняв Маріуполь. Олесь фіксує всі події на унікальну плівкову фотокамеру і пише художні репортажі... в гламурний чоловічій журнал Esquire, який тоді ще виходив в українському варіанті.

Успішний спеціаліст із маркетингових комунікацій, він став активістом Євромайдану, брав участь в усіх значущих подіях та все фотографував. Знімки його авторства увійшли до символічної збірки «50 кращих фото Революції Гідності».

Потім Олесь намагався допомогти відстояти український Крим і ще з кількома активістами та журналістами відправився на півострів на самому початку російської окупації. Вони потрапили в полон, і декілька днів Кромпляс із друзями зазнавав тортур та знущань. Тоді їх групу вдалося звільнити. Повернувшись, колишній маркетолог та євромайданівець відправився добровольцем на фронт.

Друга половина червня 2014-го. В Маріуполі вже майорять українські прапори, хлопці готуються йти далі... Олесь фіксує на фотоапарат миттєвості з життя своїх побратимів. Ось вони готують обід, ось загорають на березі моря, ось чатують на бойовому чергуванні... «Азов», Азовське море, сонце та очікування, що війна має закінчитися за лічені дні і всі хлопці ось-ось повернуться до своїх мирних справ.

Атмосфера літа 2014 року передана, здається, найкраще саме в роботах Олеся Кромпляса. Йому вдалося зафіксувати настрій бійців, які готуються до чогось невідомого, можливо, важкого та страшного, але такого, що буде тривати дуже недовго і точно закінчиться нашою перемогою.

Є на фото Кромпляса і бойові епізоди — захоплені в полон сепаратисти, вбитий український боєць на ношах під українським прапором... Але це все вже не червень і не Маріуполь, а початок травня і початок боїв за Іловайськ.

З цього циклу найбільш вражаючою є світлина, де хлопці просто лежать на траві перед черговим марш-кидком. Неможливо стримати сліз, коли чітко уявляєш, що в ці дні всі ще були живі. Ще не було цього прямого наступу російських регулярних військ, не було кривавого «зеленого коридору», цих сотень розстріляних «братнім народом» хлопців...

Але чотири роки — є чотири роки. На фотовиставці Олеся Кромпляса «Лінія фронту» в рамках проекту «Війна поруч» вже в червні 2018 року всі ці знімки сприймаються зовсім по-іншому, ніж восени 2014-го, коли автор їх вперше роздрукував, повернувшись до Києва після контузії. Сьогодні війна стала частиною нашого життя. І, хоча проект називається «Війна поруч», відчувається, що війна вже в нас самих.

Але, напевно, є й інші люди, для яких занадто важкою виявилася реальність, в якій на Україну здійснюється російська агресія. Саме для них, власне, і зроблений цей проект — «Війна поруч». Його частиною є фотовиставка «Лінія фронту» та інсталяції на вулицях Києва.

Олесь вважає проект «Війна поруч» частиною інформаційної війни. Так воно і є, але не менш важливим є інший аспект — не тільки спрямований ззовні посил проти агресора, а спрямований всередину нас заклик, який має пробудити «відчуття війни».

Двадцять силуетів людей — бійців та мирних мешканців, навіть дітей, прострелених кулями, розміщені на вулицях столиці у місцях, де, за словами Олеся, люди не готові їх побачити. Це нагадає киянам та гостям міста про Донбас, про бойові дії, про загиблих від рук агресора, список яких кожен день поповнюється...

Але якщо ви, подивившись на цю частину проекту, завітаєте до фотовиставки, яка представлена в центрі «Трансформер» на вулиці Велика Житомирська в центрі Києва, ви здивуєтеся — тут вас не будуть лякати. Лише дипломатично нагадують — фронт близько, набагато ближче, ніж вам здається.

На знімках Кромпляса можна побачити війну в її лайт-версії, війну, яка не шокує. Вона здається практично такою, як мирне життя. Єдина різниця — там, на фронті, частіше гинуть, але гинуть завжди героями.

До експозиції спокійно можуть завітати люди, які дуже далекі від фронтової реальності. Вони зможуть прочитати цікаві розповіді під кожною фотографією, переглянути красиві, якісні знімки, і піти собі далі, наприклад, в найближчий популярний модний бар.

Парадокс, але роботи Кромпляса не конфліктують із грамуром мирного життя. Вони доповнюють гламурну реальність своєю воєнною правдою. Вони кажуть: ось ці хлопці обрали бути героями. А ти можеш піти продовжувати жити своїм, негероїчним життям. Втім, ви мусите зрозуміти, що, якщо ви самі не герої, ви маєте, в міру своїх сил та можливостей, підтримувати героїв. Тому що війна поруч. Набагато ближче, ніж вам здається.