Перевіряйте чек, не відходячи від... таксі

Торішню трагедію у Дніпропетровську — зсувний провал на масиві «Тополя-1» — фахівці передбачали, з точністю до дати, ще десять років тому. В інженерні заходи для протизсувного захисту тоді треба було вкласти 700 тисяч карбованців (близько двох мільйонів гривень у сьогоднішньому еквіваленті). Не вклали. А минулого року, коли масив «поплив», на ліквідацію аварії з резервного фонду Кабінету Міністрів «вилетіло» вже 34 мільйони гривень.

З початку нинішнього року із 300 мільйонів гривень резервного фонду стихійні явища вже «з’їли» 184 мільйони. Коментарі, як кажуть, зайві...

ЩО МАЄМО, ТЕ МАЄМО

Сьогодні в Україні 17 399 зсувів. Зсуви та обвали розвиваються більш ніж у 200 містах. У 255 населених пунктах — підтоплення грунтовими водами і затоплення поверхневими водами під час повеней та паводків. 1494 кілометри узбережжя точить морська абразія. Окрім того, на 60 відсотках території України розвиваються карстові процеси.

Виникнення небезпечних природних явищ зумовлене геологічною структурою грунтів України. Наприклад, що таке зсув? Кажучи науковою мовою, це — зміщення порід на схилах під впливом гравітації. Зсуви виникають на територіях зі складним рельєфом і певною геологічною будовою. Там, де чергуються глинисті грунти і водоносні горизонти. Третя причина виникнення зсувів — техногенна, пов’язана з господарською діяльністю людини.

Зсуву ніколи не буде, якщо йому не дати води. Але значна частина території України складається з лесових грунтів. У чому їхня особливість? Якщо лес «поливати» зверху водою, він чудово пропускає її вниз. Однак нижній шар грунту глинистий або глинистоподібний. І коли відбувається перенасичення грунту водою, вона вже підіймається вгору, а грунт починає ковзати. Споруди, які опинилися на такій сметаноподібній масі, «їдуть».

Підтоплення — природні та штучні (постійні витоки з водокомунікацій, зрошування) — головна причина «пробудження» зсуву. А якщо додається ще й перевантаження пагорбів (поставили, припустімо, на пагорб «зайвий» будинок) і підрізування схилів (схил підрізують, роблять підпорну стіну, ставлять гаражі), то чекайте страшного гостя.

На жаль, сьогодні якраз і переважають «рукотворні» зсуви. Такими є й зсуви, що «прославилися» останнім часом на масиві «Тополя-1» у Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Лисичанську, в Києві, на вулиці Кудрявській.

БОРОТИСЯ АБО «ЛIКУВАТИ»?

Боротися зі зсувом складно. Краще з ним мирно співіснувати. Приділяти йому увагу, стежити за «станом здоров’я», вчасно «лікувати». І робити це необхідно постійно, аби потім не виявляти героїзму під час ліквідації чергової катастрофи.

Зі зсувом були знайомі ще древні предки киян. З літопису відомо, що у ХII столітті було збудовано опорну стіну для захисту берега біля Видубицького монастиря. А у ХVIII столітті ченці зробили першу дренажну протизсувну штольню в Києво-Печерській лаврі.

Сьогодні за небезпечними підземними процесами в Києві стежить спеціалізоване управління. Воно оснащене сучасними технічними засобами, які дозволяють і прослуховувати, і немов «бачити», що відбувається на глибині. Наприклад, інклінометр французької фірми «ТЕЛЕМАК», опускаючись на потрібну глибину, фіксує площину зсувного ковзання. Однак головний геолог Києва Василь Боковий налаштований скептично. У столиці 7 тисяч гектарів зсувної і зсувонебезпечної території. Із них 50 га треба негайно зміцнювати. Але грошей немає. А йдеться про об’єкти національного значення: Маріїнський палац, Андріївську церкву, Києво-Печерську лавру, Музей Великої Вітчизняної війни.

ВЛАСТI ЗМIНЮЮТЬСЯ,

ФАХIВЦI ЗАЛИШАЮТЬСЯ

До 1991 року в Україні в системі житлово-комунального господарства діяли підрозділи, які координували науково-дослідні, проектні, будівельні та експлуатаційні роботи для боротьби зі зсувами, підтопленнями, морською абразією. Їх ліквідували. У тому числі в Чернівцях та Одесі — зсувонебезпечних районах. Залишилися тільки управління в Києві, підрозділ у Севастополі, відродилася після торішнього зсуву служба у Дніпропетровську.

Тим часом зсуви активізуються, розширюють межі. Становище в Криму дійшло до краю. Сповзає в море Лівадійський палац, руйнується Воронцовський, Будиночок Чехова в Ялті. Тріщать, течуть очисні споруди. Не дай Боже, розруйнуються Сімеїзькі та Гурзуфські — це стане екологічною катастрофою для всього Південного берега Криму.

До уряду, Держбуду, Міністерства з надзвичайних ситуацій майже щодня з областей мало не із сигналом «SOS» надходять листи: «Просимо терміново надати мільйон (два, десять) на ліквідацію стихійного явища». Але ж це не метод — жити авралом. Коли трапляється надзвичайна ситуація, Кабмін надає гроші з резервного фонду. Однак фонд не гумовий.

І хто сьогодні пояснить платникам податків із дніпропетровського масиву «Сокіл», який от-от може спіткати доля «Тополі-1», чому держава не вживає термінових заходів, аби їхні будинки не впали? Та хіба тільки на «Соколі»? А Мар’їне в Сімферополі? А Севастополь, Краматорськ Донецької області, Одеса? Перелік можна продовжувати.

Вихід із ситуації, що склалася, один: потрібна планова система захисту території України від небезпечних природних явищ, потрібна державна програма з фінансовим забезпеченням. І це має бути закріплене законодавством: рядком у бюджеті країни.

Фахівці пропонують таку систему. У кожній «небезпечній» області повинно працювати два підрозділи. Один контролює підземні процеси, стежить, щоб грунти не насичувалися водою, не активізувалися зсуви. Другий підрозділ, робочий, вчасно робить водовідводи, прочищає лотки тощо. Утримання служби обійдеться приблизно у сто тисяч гривень на рік. І близько двох мільйонів гривень потрібно на планові інженерні роботи для протизсувного захисту. Порівняймо цю суму із 34 мільйонами, які за один раз «з’їв» зсув на «Тополі».

Дуже важливо, вважають у Держбуді, щоб до стихійних явищ змінили своє ставлення місцеві власті. Нині воно суто утриманське. Трапилося щось, відразу — до центральних органів: допоможіть! Але якщо ви бажали самоврядування, то разом із правами беріть і обов’язки. Області чудово знають, де в них складні території. І самі повинні про них турбуватися. Планово «лікувати», не чекаючи НП. Можна створити також місцеві фонди для боротьби з небезпечними природними явищами. Так утворяться вільні ресурси для профілактики цих явищ. Багатьох бід можна уникнути, якщо своєчасно вкладати незначні кошти у протизсувний захист. Проте, насамперед, все-таки треба створювати спеціалізовані служби. Як доводить життя, власті змінюються часто, а фахівці залишаються на місцях.

ЗАМIСТЬ КОМЕНТАРЯ

Сьогодні, лише щоб убезпечити території і людей від зсувів, потрібно ще близько 170 мільйонів гривень на дніпропетровський масив «Тополя-1». Більше як 120 мільйонів — на Чернівці. Коштів таких немає.

У Міністерстві економіки кореспондента «Дня» повідомили, що минулого року до них надійшло 1376 доручень уряду стосовно надання грошей із резервного фонду. Однак підтримано було всього 76 доручень. Резервний фонд був не тільки повністю вичерпаний, але навіть терміново збиралася влітку на екстрене засідання Верховна Рада і вирішувала питання про надання на надзвичайні ситуації додатково 200 мільйонів гривень.

Чи не розумніше відразу в держбюджеті, починаючи з 1999 року, помістити рядок: кошти на захист територій від небезпечних природних явищ? І не забути скасувати постанову колишнього Кабміну (№ 45 від 20 січня 1997 року), яка свідчить: «до виходу з кризи припинити розробку всіх програм, що вимагають бюджетного фінансування»...