Президент перехоплює ініціативу
Учора Віктор Ющенко встановив рекорд у спілкуванні з пресою. Цілий день з невеликою перервою на обід він спілкувався з «четвертою владою»: вранці — з представниками зарубіжних ЗМІ, в обід — з українськими журналістами, а з 16 і до 17 години відповідав на запитання інтернет-братії в інтернеті. Спілкування з вітчизняними ЗМІ проходило в Українському домі й транслювалося національними телеканалами.
Загалом з учорашнього виступу Президента можна виділити три основні новини. Перша — Віктор Ющенко вважає, що в загостренні відносин між Президентом і Кабінетом Міністрів винен прем'єр Віктор Янукович. «Відносини Президента й прем'єр-міністра щодо низки питань стають більш конфліктними. Я не є автором цієї конфліктності, — заявив Президент. — Такий стиль відносин мені не подобається, й мені здається, що такий стиль привноситься Януковичем Віктором Федоровичем».
Основними причинами загострення ситуації, вважає глава держави, є незавершена конституційна реформа й реваншистські настрої коаліційного Кабміну. «Прийшла нова команда. Складається враження, що весь світ під ногами. Наміри побачити реванш, побачити всіх переможеними», — сказав Президент.
Другий момент — це, звичайно ж, конституційна реформа. Якщо не буде досягнуто домовленості щодо вдосконалення конституційної реформи, вона буде скасована, заявляє Віктор Ющенко. При цьому він зазначив, що якщо раніше життя країни залежало від того, з яким настроєм встане одна людина, й ця людина, за його словами, жила на Банковій, то зараз у нього складається враження, що життя українців залежить від настрою іншої однієї людини, й ця людина живе на Грушевського. «Якщо ми залишимо таку ситуацію, то ми з кожним днем скочуватимемося до авторитарності», — висловив свою думку Віктор Ющенко.
Не обійшлося й без газового питання. Українські громадяни повинні отримувати газ за тією ціною, яка витрачається на його видобуток і транспортування, вважає Президент. Однак, продовжив він, людям із низькими прибутками, мало захищеним соціальним верствам в оплаті за газ має допомагати держава.
Ще Президент говорив про своє отруєння, Чорноморський флот, російсько- українські відносини, про бюджет і мрію знайти під новорічною ялинкою мотоцикл. «День» поцікавився у провідних українських політологів, як вони оцінюють виступ Президента.
Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Певною мірою, це був звіт самого Президента: чого вдалося досягнути й які проблеми виникли. Очевидно, головною проблемою Президент вважає політичне протистояння, яке виникло в результаті політичної реформи.
Якихось принципових відкриттів на цій прес-конференції не було. Швидше за все, був розвиток тез, заявлених раніше. Зокрема, щодо питань конституційної реформи.
Що привертає увагу, так це те, що Президент, певною мірою, перехопив політичну ініціативу. Не він уже грає за правилами антикризової коаліції, а сам виставляє свої вішки. Вето на бюджет призвело до того, що зараз фактично ініціатива на боці Президента. Антикризовій коаліції тепер потрібно буде відповідати й на ініціативу Президента з приводу роботи конституційної комісії, по можливості, конституційного референдуму й, природно, щодо бюджету.
Він дуже м’яко формулював свою позицію, але все-таки це були не просто пропозиції, а вимоги. Думається, що Президент намагається демонструвати й свою активність, і свою рішучість. Якоюсь мірою це, можливо, спроба змінити вже усталений стереотип нерішучого Президента.
З приводу фрази, що життя українців залежить від настрою людини, яка живе на Грушевського. Я вважаю, що тут була емоційна реакція на дії уряду. Мовляв, уряд і антикризова коаліція не хочуть із ним домовлятися. Вони нав’язують йому війну. Я не виключаю, що реакція уряду така ж сама на дії Президента.
Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:
— На мою думку, цей виступ став своєрідним сурогатом викладу курсу Президента. Оскільки на сьогодні, незважаючи на всі апеляції, оцінки й розмови про квоту Президента, чіткого й зрозумілого викладу цього курсу не було. Ми мали справу лише з передвиборною програмою й з посланням Президента 2006 року, яке має статус інформації для Верховної Ради. Інших «концептних» оцінок і формулювань цілей фактично не існувало. Разом із тим чимало політиків і чиновників протягом двох років використовували ось цю словесну формулу — «курс Президента».
Що стосується виступу Президента. Він багато уваги приділив звітній частині своєї діяльності. І, природно, подальшому реформування політичної системи. Головний месидж Президента в питанні про майбутнє політичної системи — це необхідність всенародної дискусії, необхідність використання нових інституцій громадянського суспільства для того, щоб ці зміни були підтримані й легітимізовані в суспільстві. Але неприхована правда сигналів Президента полягає в тому, що він знову акуратно повернувся до теми можливого референдуму.
Мабуть, це найгостріше питання в нинішній політичній дискусії: чи буде використаний такий інструмент як референдум для розв’язання питань про політичну систему. Насправді, потрібно чіткiше визначення, з чим ми маємо справу. Дуже часто використовується словосполучення «політична реформа» й, відповідно, скасування реформи, розвиток реформи й інше. Тим самим підміняється інша, більш якісна характеристика нинішнього стану — це чинна Конституція в новій редакції. Чому це важливо? Тому що Президент, говорячи про політичну систему, про політичну реформу, говорив, швидше за все, як політик, а не як глава держави й гарант Конституції. Він, радше, виступав у традиції свого попередника Леоніда Кучми, який, незважаючи на свій конституційний статус, фактично піддавав сумніву чинний конституційний документ.
Разом із тим уже зараз ми можемо фіксувати процеси, які показують нам, наскільки далекий центр, наскільки далекі можновладці від процесів у громадянському суспільстві й, зокрема, на рівні регіональної самоорганізації. Поки у центрі парламент і Президент з’ясовують, наскільки ефективна парламентська модель — чи краще все це знову переглянути, в регіонах уже організували процес підготовки альтернативного нового бюджетного кодексу й розробляються пропозиції, пов’язані з так званим другим етапом реформування політичної системи, направленим на самоврядуванні. Робота комісій, які представляють майже половину обласних рад у Донецьку, показує, що якщо центр і в 2007 році, чи то з ініціативи Президента, чи внаслідок кризи влади, що виникає, знову концентруватиметься лише на питаннях повноважень влади, це тільки підштовхне регіони до більш жорсткої антицентрової позиції, а може навіть підштовхне до процесів децентралізації.
Тому, підбиваючи підсумки, дуже важливо зараз політичним елітам і, зокрема, Президенту, як главі держави й гаранту Конституції, приймати не тільки ініціативні, але й адекватні рішення й стежити за тим, щоб їхні ініціативи, пов’язані з реалізацією політичної реформи, політичної системи, були адекватні запитам і навіть вимогам суспільства й, зокрема, його структур організації самоврядування.
Решта питань, які порушив Президент, мені здаються питаннями поточної політики й тут якихсь інновацій я не почув.
