Будинок теж може бути речовим доказом, як сталося з будівлею на вулиці Рейтарській, 8-Б поряд із Софією Київською. Там розташовуються творчі майстерні і галереї, проводяться лекції, воркшопи, виставки та концерти. З 2015 року будинок викупала у вельми дивний спосіб, шматками, компанія «Георгієвський Резиденс». Це підприємство, як зазначає видання «Наші гроші», належить Олександру Глімбовському, тестю екс-голови Державної фіскальної служби Романа Насірова, та — через підприємство «Рейтерс» — Оксані Гуляєвій, сестрі народного депутата Олеся Довгого (цю інформацію можна перевірити на сайті opendatabot.com). 

У липні раптом і в кілька разів митцям підвищили орендну плату, через що вже закрилась культурна лабораторія Educatorium. Активісти переконані, що під загрозою опинились й інші творчі інституції у будівлі.

СПРАВИ СУДОВІ

Видання «Наші гроші» повідомляло, що апеляційний суд Києва наклав арешт на половину будівлі по вулиці Рейтарській, 8-5, літера «Б», яка, за даними слідства, була незаконно відчужена (текст відповідного рішення, що набуло чинності 15 січня цього року, є в Єдиному державному реєстрі судових рішень). Наразі будівля належить підприємству «Георгієвський Резиденс». Суд заборонив фірмі відчужувати приміщення, але дозволив ними користуватися. У прокуратурі Києва вважають, що будівлю придбали за заниженою на 4,06 мільйона гривень ціною. Власне, через це маєток і став речовим доказом.

Сам Роман Насіров у липні коментував виданню «Апостроф», що його тесть розглядає будівлю як інвестицію і свій власний корпоративний офіс без будь-яких реконструкцій, крім внутрішнього ремонту та приведення до ладу фасаду.

«МИ І САМІ КУПИЛИ Б БУДИНОК ЗА ТАКІ ГРОШІ»

«Речовий доказ №1» — виставка естампу київських художників, які співпрацювали із Educatorium, серед них, наприклад, Аліса Гоц, Тарас Коблюк, Віталій Кравець, Євгенія Полосіна, Ніна Савенко, Анна Ходькова і Крістіна Ярош. Окремим блоком експонується графічна серія Матвія Вайсберга «Тумани» з циклу «Слабкий антропний принцип». Як пояснюють організатори, це перша акція у мистецькому просторі «Речовий доказ», художній галереї, створеній на місці Educatorium зусиллями її прихильників та взагалі небайдужих людей. Побачити виставку можна до 21 серпня.

Якщо йти Георгіївським провулком, якраз біля мурів Софії, осередок «Речового доказу» видно здалеку. На балконі другого поверху активісти вивісили великий банер: «Рейтарська спільнота VS рейдерська сволота». Сидячи на цьому балконі і спілкуємось з учасницями виставки «Речовий доказ №1».

Анна Ходькова розповідає, що свого часу також були викуплені сусідній будинок і клініка навпроти. «У сусідньому будинку в наступний після аукціону день сталась пожежа. Її вчасно помітили, а ми зрозуміли, що, радше за все, з цим будинком, якому цього року виповнюється 110 років, теж трапиться така біда, — каже Анна. — У нас є можливість платити адекватну оренду, але вона піднялась настільки, що стало зрозуміло — просто хочуть, щоб усі звідси з’їхали, хочуть зробити тут щось своє, невідомо в яких рамках». Активісти побоюються, що тут з’явиться черговий офісний центр, якісь недолугі й пафосні апартаменти.

Захисники осередку вважають, що будівля має піти на баланс міста. «Перед тим, як цей будинок незаконно продали, його незаконно приватизували. По ідеї, тепер його мають реприватизувати, — говорить Ніна Савенко. — Кілька років будинок викупали частинами за 65 доларів за квадратний метр. Це смішна сума, яка не відповідає реальності. Ми б і самі купили його за такі гроші».

Те саме видання «Наші гроші» наводить приклад, що квартири на цій вулиці продають за 2500 доларів за квадратний метр. У цьому можна переконатися, погортавши сайт популярного агентства нерухомості.

ТУТ БУВ НАРБУТ

Між іншим, у будинку поряд, у Георгіївському провулку, 11, на місці якого зараз руїни, колись викупив дві квартири знаковий український графік Георгій Нарбут. Там, за словами Анни, у ті часи було щось на кшталт музею і творчі майстерні. Тож люди, які захищають пам’ятне місце — а це не лише митці, а й, скажімо, ультрас «Динамо» — також  хочуть організувати тут музей Нарбута.

«Тут вже є локація Narbutorium, де просувають мистецтво шрифту, влаштовують майстер-класи, — додає Ніна Савенко. — У принципі кожна кімната несе за собою якусь функцію. Десь майстерня, десь лекторій, десь виставковий простір».

У багатьох художників-учасників виставки колись саме в Educatorium відбувалися перші солідні проекти, хтось читав тут лекції. «Ми з Крістіною (Ярош. — Авт.) минулої весни робили в Educatorium виставку на кілька залів, це була одна з наших перших виставок, знакова для нас, — згадує Анна. — Там давали можливість зробити свій проект, допомогти з експозицією. Це дуже великий крок для молодого художника в Україні».

«Зараз особливо важко з графікою. Живопис, інсталяції, контемпорарі арт займають багато майданчиків, а з графікою складніше. А це одне з місць, яке без проблем допомагає великій кількості графіків», — додає Ніна.

На третьому поверсі будівлі розташовується майстерня Etching Room #1, яку заснували Крістіна Ярош та Анна Ходькова. Дівчата проводять для охочих майстер-класи, знайомлять із тим, як створюється графіка. Тепер непокояться, бо їх простір, створений лише власними зусиллями, опинився під загрозою.

«ДО НАС ПІДКЛЮЧАЄТЬСЯ БАГАТО ЮРИСТІВ»

Загалом захисники мистецького осередку прагнуть, щоб Рейтарська та Георгіївський провулок залишились недоторканними. Вони хочуть, щоб на Рейтарський, 8-Б створили паркову зону, щоб тут працював мистецький кластер з художніми, медійними та освітянськими проектами, а також самоврядування. Активісти готові допомогти у створенні всього цього і раді ідеям з організації культурних подій, пропозиціям щодо реабілітації військових і допомозі з охорони простору.

«Ми — художники, ми знаємо, як підтримувати це з мистецької точки зору, робимо виставки. Нам підказують, як цим займатися з точки зору юридичної. Багато юристів підключаються самі по собі, їм цікаве це питання, — резюмує Анна Ходькова. — Нам як художникам було б приємно, якби у майбутньому склалась перспектива розширити майстерні, щоб сюди заїхали нові люди, щоб вони мали можливість попрацювати в цьому просторі. Тут на вулиці дуже хороші сусіди, й усі доповнюють одне одного».