У ювілейній програмі з нагоди 75-річчя від Дня народження Богдана Сильвестровича Ступки взяли участь хор, балет, музиканти оркестру та молоді франківці. Назва вечора — «Крила» — навіяна легендарним віршем Ліни Костенко (цей твір дуже любив Б. Ступка і часто виконував на концертах), ним і розпочалася програма.

Богдана Сильвестровича ще за життя вважали Актором №1, його обожнювала публіка не лише нашої країни, а й за кордоном. Понад півстоліття ім’я Богдана Ступки було знаковим для української національної культури. Більшість ролей, що зіграв актор у театрі та кіно, увійшли до літопису сценічного та кіномистецтва України.

На вечорі, який представили франківці (сценарій Наталії Пономаренко, режисер Дмитро Чирипюк, куратор — Станіслав Мойсеєв), ніби в калейдоскопі, перед глядачами були представлені різні миті життя і творчості митця, з екрана лунав неповторний голос актора, демонструвалися фрагменти з інтерв’ю, записані в різні роки, та уривки зі знакових ролей, зокрема з «Короля Ліра», «Украденого щастя», «Кар’єри Артура Уї», «Лева та Левиці», «Тев’є-Тевеля»...), світлини із сімейного альбому й з архіву Театру ім. І.Франка — київська сторінка творчої долі Богдана Сильвестровича була тісно пов’язана з цим творчим колективом із 1978 року, коли зі Львова приїхав Сергій Данченко й очолив команду франківців, взявши до себе в трупу двох провідних акторів Театру ім. М. Заньковецької — Ступку і Розстального. Саме Данченку належить розробка моделі поняття «національний театр». Театр Високого Стилю, в якому відверта театральність, вишуканий смак виступають в єдиному синтезі зі справжньою народністю. А коли 2001 року Сергій Володимирович помер, його справу продовжив Богдан Сильвестрович, який очолив Театр ім. І. Франка і ніс прапор франківців до самої смерті — 22 липня 2012 року. З екрана лунає запис із зізнанням Ступки: «Мені було легше бути міністром культури, ніж художнім керівником театру...»

НА ФРАНКІВСЬКІЙ СЦЕНІ  НАРОДИЛИСЯ ЗНАКОВІ РОЛІ  МИТЦЯ, ЗОКРЕМА У  ЛЕГЕНДАРНІЙ ВИСТАВІ «ТЕВ’Є-ТЕВЕЛЬ»

Перша частина вечора оповідала про львівський період життя Богдана Ступки, який говорив, що навіть переїхавши до столиці, «пуповину зі Львовом так і не зміг розірвати, там виріс за лаштунками Оперного театру, де в хорі працював батько; завдяки Наталії Лотоцькій прийшов складати іспити до Студії Театру ім. М. Заньковецької. Я читав уривок із шекспірівського «Гамлета» чомусь російською, із шаленим українським акцентом, але так експресивно, що члени комісії сміялися, — а коли заспівав, то Борис Тягно (керівник курсу) реготав до сліз... і з того моменту почалися мої театральні університети». У Львові актор зустрів своє кохання на все життя — з Ларисою Семенівною вони прожили 45 років, і «це були роки щастя, і всі мої перемоги — це все завдяки моїй Ларисі, яка була моєю Музою, дружиною, найріднішою людиною, хранителькою нашого родинного вогнища», — стверджував Ступка.

ГОЛОВНИМИ ВИКОНАВЦЯМИ-ОПОВІДАЧАМИ ВЕЧОРА СТАЛИ НАЩАДКИ БОГДАНА СИЛЬВЕСТРОВИЧА  —  СИН ОСТАП І ОНУК ДМИТРО СТУПКИ

Головними виконавцями-оповідачами вечора стали нащадки Богдана Сильвестровича — син Остап та онук Дмитро Ступки. Лунали галицькі батярські пісні, арія Жермона з опери «Травіата» — улюблений твір батька Ступки — і «Наркомани на городі» (з репертуару рок-гурту «Брати Гадюкіни») — композиція, яку дуже любив Богдан Сильвестрович, а ще наживо виконували джазові композиції, легендарну франківську «Ой ти дівчино, з горіха зерня», танцювали рок-н-рол і бугі-вугі — тобто все те, що обожнював актор. Першу частину програми закривав фрагмент із легендарного фільму Ю. Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» — кінодебют Б. Ступки (пристрасний танок у виконанні Лариси Кадочникової та Богдана Ступки), після цієї картини розпочалося довге й щасливе творче життя актора в кіно.

ВДОВА І МУЗА АКТОРА — НА ФОТО У ЦЕНТРІ (З ЛАРИСОЮ СЕМЕНІВНОЮ БОГДАН СИЛЬВЕСТРОВИЧ ПРОЖИВ  45 РОКІВ)

В антракті Л. КАДОЧНИКОВА розповіла «Дню»: «Той танок ми зняли з першого дубля, перед камерою імпровізували. Після прем’єри «Білого птаха...» стало традицією: коли ми зустрічалися, то завжди віталися, витягнувши руки, як у стрічці, коли знімали епізод танцю. І це було знаком того прекрасного, що пов’язано з тим фільмом, який приніс визнання всім, хто створював легендарну стрічку... Дуже теплий вечір представляють франківці. Таке враження, що Богдан поруч з нами і от-от вийде з-за лаштунків... Ступка був великим артистом. Він пішов — і пішла епоха... В Україні є багато майстрів, але останні три десятиліття минули під знаком Богдана Сильвестровича. Він став символом нашої країни, її високої культури, краси української нації. Ми багато знімалися разом, і це були хвилюючі моменти. Він був прекрасним колегою, і я його дуже любила за талант і щирість...

Як на мене, Ступка найбільше любив дві речі — мистецтво і сім’ю. Він обожнював свою родину — дружину, сина, онуків. Богдан був дуже гарним у різні роки, а наприкінці життя став постаттю світового рівня. Ступка ще за життя був першим артистом, і ним залишився! Феноменально творча й мудра людина».

Друга частина програми перенесла глядачів до Києва. Саме на франківській сцені народилися його знакові ролі у виставах: «Украдене щастя, «Сни за Кобзарем», «Дядя Ваня», «Тев’є-Тевель», «Цар Едіп», «Кар’єра Артура Уї», «Істерія», «Король Лір», «Лев і Левиця», «Легенда про Фауста» (творча спадщина майстра складається з більше ніж сотні ролей у театрі та кіно. — Т. П.).

У ФОЙЄ ТЕАТРУ ДО ЮВІЛЕЮ МАЙСТРА  ПРЕДСТАВЛЕНА ЕКСПОЗИЦІЯ, ПРИСВЯЧЕНА ЖИТТЮ І ТВОРЧОСТІ АКТОРА

«Якщо повіриш у те, що кожен твій крок на сцені — високе мистецтво, то це вже катастрофа! Тільки сумнів дає прогрес, — лунає з екрана неповторний голос актора. — Все наше життя — суцільна імпровізація, а отже, все наше життя — це джаз!

Мені завжди казали: не хвалися, що ти це зробив. Ти — просто провідник ідей, які дали тобі батьки і Господь Бог. Якщо у тебе є здібності, ти не маєш цього закопати. І ніколи не будь гордим...

Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому...»

І тут з’являється... Богдан Ступка — молодший онук актора, котрий починає читати вірш «Крила», а його продовжують Дмитро та Остап Ступки, на сцену виходять усі учасники дійства, а з широкого екрана на глядачів дивиться сам митець, публіка встає, і всі починають аплодувати — у багатьох глядачів на очах бринять сльози...

ПЕРША ЧАСТИНА ВЕЧОРА РОЗПОВІДАЛА ПРО ЛЬВІВСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ БОГДАНА СТУПКИ, ЯКИЙ ГОВОРИВ, ЩО НАВІТЬ ПЕРЕЇХАВШИ У СТОЛИЦЮ, «ПУПОВИНУ ЗІ ЛЬВОВОМ ТАК І НЕ ЗМІГ РОЗІРВАТИ, ТАМ ВИРІС ЗА ЛАШТУНКАМИ ОПЕРНОГО ТЕАТРУ»

Після вечора Наталія ПОНОМАРЕНКО, керівник літчастини Національного театру імені І. Франка та автор сценарію, розповіла «Дню»:

— Мені пощастило 15 років працювати разом із Богданом Сильвестровичем, вважаю, що той час був найкращим у творчому доробку франківців. Те, що Ступка після смерті Сергія Володимировича Данченка став художнім керівником нашого театру, виявилось певним знаком, бо вони були однодумцями, творчими побратимами і друзями. Богдан Сильвестрович продовжив театральні традиції Данченка. Він прагнув, щоб у театрі ставили кращі п’єси світового репертуару, запрошував працювати з трупою різних режисерів. А коли його запитували, чому сам не ставить, відповідав: «Я не хочу поповнювати список поганих режисерів». Ступка був як воєвода — щоденно тримав руку на пульсі театру. Він любив працьовитих людей і був надзвичайно активним чоловіком, відданим театру, бо тут був його другий дім. Актор багато знімався у фільмах, серіалах, але наголошував, що кіно використовує те, що напрацьовується у театрі.

Для нас, франківців, театр — як жива істота, і наші попередники, видатні майстри сцени, які прославили за 97 років Театр ім. І. Франка, їхні душі поруч із нами, вони благословляють на творчість, нові досягнення й відкриття. А тому Богдан Сильвестрович залишається з нами!

— Ми побачили, як добре глядачі сприйняли вечір «Крила», і вирішили, що він увійде до репертуару нашого театру. Наступний показ відбудеться 27 листопада, — оголосив генеральний директор Національного театру імені І. Франка Михайло ЗАХАРЕВИЧ, — а ще плануємо в листопаді поїхати на гастролі до Львова і в Національному театрі ім. М. Заньковецької показати цю ювілейну програму. До речі, шанувальників творчості Богдана Сильвестровича запрошую відвідати Камерну сцену, на якій з 15 жовтня демонструватимуть записи п’яти вистав Ступки — «Украдене щастя», «Тев’є-Тевель», «Лев і Левиця», «Цар Едіп» і «Легенда про Фауста».У фойє театру до ювілею митця представлена експозиція, присвячена життю і творчості актора (це світлини, картини, портрети й костюми Богдана Ступки).